Як зекономити на газі агропідприємствам?
Український бізнес серйозно постраждав через російські обстріли вітчизняної енергоінфраструктури. Майже рік українські аграрії героїчно боронять свій фронт, протидіючи викликам війни, зокрема, й енергетичній кризі. В умовах війни ціни на природний газ продовжують зростати, а в окремих регіонах цей енергоресурс взагалі став недоступним. Для аграріїв він критично важливий, адже для тривалого зберігання зібраного врожаю необхідно подбати про сушіння зерна. Залежно від регіону, агровиробники підсушують різні культури – не тільки кукурудзу, а і соняшник, сою, пшеницю і ріпак. Одним із рішень заміщення газу для агропідприємств може стати теплогенератор на пелетах, розповів Mind R&D менеджер компанії МХП Вадим Остапенко.
Як зменшити вартість сушіння зерна?
Сушіння зерна є одним із завершальних технологічних етапів виробництва зерна з погляду вимог до якості. Його собівартість зростає з підвищенням цін на основні енергоносії. Так, наприклад, 1000 кубометрів природного газу коштує приблизно від 30 000–35 000 грн, а для сушіння 100 тонн кукурудзи з вологістю 24% в середньому необхідно 1200 куб. м природного газу. Діапазон витрат для господарства при таких умовах є суттєвим. Відтак аграрії вже зараз мають розглядати можливості самостійного доведення врожаю до необхідних кондицій.
Оптимальним серед низки альтернативних варіантів сушіння є встановлення теплогенератора на пелетах. Ще торік мало хто думав про таке рішення, а вже цього року прихильники природного газу активно розмірковують над тим, як зменшити вартість сушіння. Дотепер теплогенератори не користувалися популярністю через їхню складність в експлуатації та обслуговуванні, однак зараз, враховуючи поточну ціну на газ, технологія стає достойною альтернативою.
Доступним видом сировини для спалювання в Україні є пелети з лушпиння соняшнику. Цю сировину можна отримати на олійних заводах. Зазвичай при виробництві олії обладнання для пелетування відходів ставиться за замовчуванням, тож відпрацьована сировина може одразу із виробництва відправляти на елеватор для сушки зерна, що обладнаний теплогенератором із теплообмінником. У таких випадках лушпиння не гранулюють, адже по суті грануляція жодним чином не впливає на теплотворні характеристики лушпиння.
На ринку існує спеціалізоване обладнання для спалювання такої сировини – теплогенератори українських виробників (TEFF, «Он-Стейт», Greco Group). За різними підрахунками, в Україні наразі є понад 300 справних теплогенераторів такого типу.
Наприклад, торік МХП вдалося завершити переобладнання теплогенератора на Катеринопільському елеваторі. Наразі він введений в експлуатацію і виконує завдання з просушування кукурудзи. За нашими підрахунками, використання такого теплогенератора з лушпинням соняшнику як палива порівняно з газом сприяє зменшенню витрат на сушіння в чотири рази.
Як збирати сировину для спалювання?
Біопаливо просто з полів можна отримати двома шляхами: збирати як відходи сепарації – це те, що в будь-якому випадку залишається на елеваторі, або збирати побічну продукцію рослинництва – соломи ріпаку, соломи сої, стебел кукурудзи і соняшнику.
Залежно від культури, обсяги зібраної з 1 га соломи відрізняються. Наприклад, для сої пропорція зібраної побічної продукції до основної продукції становить 1 до 3, тобто з 3 тонн сої можна зібрати 1 тонну соломи; для ріпаку такий показник складатиме близько 45–50%. Таким чином, при урожайності ріпаку 3 тонни можна зібрати близько 1,5 тонни соломи; а для кукурудзи відсоток збору побічної сировини теж буде близький 50%. Водночас, варто зауважити, що забирати з поля після збору врожаю всю органіку, що залишилась, не можна – лише частину.
Скільки інвестувати?
З метою подальшого використання технології, на початку сезону необхідно в першу чергу переобладнати зерносушарку – встановити теплогенератор на твердому паливі. Масові роботи із сушіння розпочинаються у жовтні-листопаді, тож уже у квітні-травні необхідно проводити переобладнання, щоб на початок осені повністю підготувати обладнання до роботи.
Залежно від виробника і потужності пальника, вартість такого обладнання може варіювати від 10 млн грн до 35 млн грн і вище. Разом з тим маємо розуміти, що витрати на «паливо» в майбутньому будуть обумовлені лише витратами на його збір.