Загроза на столі: навіщо хочуть знищити систему харчової безпеки в Україні

Такий ризик може стати реальним у разі реалізації урядом свого плану ліквідувати Держпродспоживслужбу, розподіливши її між МОЗ та Мінекономіки.

Відповідний проєкт постанови 19 серпня було винесено на розгляд Кабміну, проте рішення ще не прийняте.

Це дає надію, що Україна уникне чергового порушення Угоди про асоціацію, яке здатне завдати суттєвого удару по нашому експорту.

Тож варто детальніше розглянути, навіщо знищувати Держпродспоживслужбу, до чого тут Угода про асоціацію та які наслідки це може мати.


Лабораторне рейдерство

Відповідно до розділу 5 Угоди про асоціацію, Україна взяла на себе відповідальність прозорого контролю за безпечністю харчових продуктів, адаптувавши систему контролю до вимог ЄС.

Задля цього за технічного сприяння ЄС у вересні 2014 року створили Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу).

Її основою стала Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, із приєднанням до неї Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, а також Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Таке об'єднання відповідало логіці проєвропейських реформ: відповідати за всі питання, пов’язані з безпечністю харчових продуктів, мала одна служба, відслідковуючи безпечність всього ланцюжка виробництва за принципом "від лану до столу".

Утворення єдиного органу контролю було ключовою вимогою ЄС для того, щоби вважати Україну надійним постачальником продуктів харчування, що дозволяло. відкрити європейський ринок для українських виробників.

Тож навіщо уряду руйнувати цю працюючу схему? Формальне пояснення – через коронавірус.

У Міністерстві охорони здоров’я вже давно бідкалися через нестачу лабораторій, здатних проводити ПЛР-тестування, і пропонували відновити санітарно-епідеміологічну службу. Фактично, саме це й пропонує проєкт урядової постанови, "вбиваючи двох зайців" одночасно.

Відповідно до його тексту, достовірність якого підтвердила ЄвроПравді низка джерел, пропонується створити новий орган – Державну службу по контролю захворювань, що буде у сфері управління МОЗ.

Новий орган отримує "у спадок" усі лабораторії Держпродспоживслужби, що ліквідується. Очільником ліквідаційної комісії пропонується призначити заступника голови МОЗ та головного санітарного лікаря Віктора Ляшка.

Зауважимо, що лабораторії, що проводять дослідження для комерційних компаній і генерують доходи для відомства – найсмачніший шматочок служби, яку пропонується ліквідувати.

Натомість решту функцій, які непритаманні МОЗ, Кабмін пропонує віддати Мінекономіки.

Фактично Мінекономіки має створити нову Держспоживслужбу, проте вже без лабораторій. І як вона зможе виконувати свої функції – невідомо. Втім, не виключено, що МОЗ захоче забрати собі й контроль за безпекою харчових продуктів, залишивши Мінекономіки лише захист прав споживачів.


Шанс для європейських виробників

Головним та ледь не єдиним бенефіціаром нової реформи стає МОЗ. А хто постраждає від неї?

В першу чергу – споживачі, тобто пересічні українці. А ще – постраждають виробники, які замість налагодження системи харчової безпеки будуть вимушені знову відбиватися від перевіряючих кількох служб. Але особливо постраждають виробники, що працюють на експорт.

Невідомо, як довго Мінекономіки буде створювати новий орган і що з цього вийде. Щонайменше, у час трансформації забезпечити повноцінний контроль за якістю продуктів харчування, які купують українці, буде проблематично. Якщо не сказати – неможливо.

Проте якщо можливий опір та критику всередині країни уряд ще може проігнорувати, то критика і реакція з боку ЄС може стати набагато небезпечнішою.

Співрозмовники ЄвроПравди запевняють, що висновок ЄС про відповідність цих змін Угоді про асоціацію буде негативний. Щоправда, через сезон відпусток, його варто чекати не раніше початку вересня.

Чим може дорікнути нам ЄС?

Йдеться не лише про те, що Угода про асоціацію вимагає від України впровадження європейського підходу до контролю за безпекою продуктів. А в Євросоюзі ці функції контролю сконцентровані в одному органі. Невипадково створення Держпродспоживслужби відбувалося за технічної допомоги ЄС.

Але це не головне.

Євросоюз має право (і напевно ним скористається) перевірити, наскільки ретельно забезпечено захист якості українських харчових продуктів під час трансформації.

А також, виходячи з реалій, він напевно висловить сумніви, чи матиме роз’єднаний орган можливість забезпечувати повноцінний контроль за безпекою продуктів. І матиме підстави для цього – як показав попередній досвід співпраці з Україною, розпорошування контролю призводило до хаосу та появи "сірих зон", за які невідомо хто відповідає. 

А оскільки тепер йдеться про безпеку ще й європейського споживача, то відповіддю на цю реформу може стати тимчасова заборона на весь чи частину українського харчового експорту. Принаймні, поки уряд не доведе, що нова система здатна забезпечити рівноцінний контроль за безпекою.

Зауважимо, що такий сценарій вдарить і по нашому експорту до інших країн (наприклад, до Китаю), які, дозволяючи експорт українським виробникам, орієнтувалися на оцінки ЄС. 

Чи скористається Євросоюз такою можливістю? Ризикнемо припустити, що з високою ймовірністю – так. Бо Брюссель має стимули жорстко поводитися з українськими виробниками

Не є таємницею, що за останні роки українські експортери стали потужним гравцем на харчовому ринку ЄС. Що вже непокоїть європейських виробників.

Ініціатива Кабміну дає цим виробникам підстави вимагати легального обмеження харчового експорту з України. Звісно, винятково в інтересах європейських споживачів. А те що Україна від цього постраждає – то це її проблема, та ще й створена нею власноруч.

Цікаво, чи замислилися в уряді над цими наслідками? І чи готові нести за них відповідальність?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Ваш вибір 'Подобається'.

Гриб на захисті зернових: аграрії отримали унікальний препарат

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) близько половини світового врожаю втрачається через різноманітні хвороби зернових культур. Під впливом подібних захворювань у рослин спостерігається гальмування росту, ламкість стебел, зміна щільності колоса. Як зазначають у Держпродспоживслужбі останніми роками одними з найпоширеніших в Україні є такі хвороби, як кореневі гнилі та бактеріози.

«Зернові колосові культури уражуються багатьма хворобами переважно паразитарної природи. Немає жодного хімічного препарату, ефективність якого у боротьбі з бактеріозами та кореневими гнилями була би доведена.  Але наука не стоїть на місці, і вчені виявили, що одним із способів підвищення продуктивності сільськогосподарських культур  є мікоризація коренів рослин грибами. Прижившись на рослині, мікоризні гриби розмножуються на коренях і поширюються в навколишній ґрунт у вигляді великої маси абсорбуючих ниток, збільшуючи поглинання рослиною води і поживних речовин. Ці нитки більш ніж на порядок тонші за кореневі волоски і тому здатні проникати в найтонші пори ґрунтових мінералів. Гіфи грибів поступово руйнують ґрунтові мінерали, добуваючи з них мінеральні елементи живлення рослин, які не знаходяться в ґрунтовому розчині, особливо такий важливий елемент як фосфор. Ще одна важлива функція мікоризи - перешкоджання зараженню коренів паразитичними грибами і бактеріями, а також вплив на склад ризосферних організмів. На сьогодні не тільки експериментальні, а й виробничі показники доводять, що система вирощування сільськогосподарських культур, що контролюється мікоризою, є на кілька порядків стійкішою та ефективнішою для підвищення врожайності при зменшенні витрат на виробництво», - зазначає Микола Сучек, кандидат сільськогосподарських наук,  керівник відділу R&D компанії Vitagro Partner.

294.png

За його словами, найбільш швидкий та ефективний спосіб для насичення популяціями мікоризи – це застосування інноваційного та унікального інокулянту MycoFix, що вироблений на основі мікоризного гриба Glomus intraradices.

295.jpg

Препарат має біофунгіцидний ефект та дуже  добре бореться з кореневими гнилями та бактеріозами. При обробці препаратом зернові культури захищені, а гриб не дає розвиватися спорам бактеріозів і гнилей, створюючи природній бар'єр та посилюючи імунітет рослини.  

288.jpg

«Дані лабораторних досліджень впливу MycoFix  на посівні якості насіння свідчать про незаперечну ефективну дію мікоризанту ще на старті розвитку культури. У результаті утворення мікоризи (симбіоз гриба та кореня рослини), збільшується площа поглинання води та розчинів елементів живлення більше як у 100 разів. Рослини забезпечуються вітамінами, фітогормонами, амінокислотами, які продукує гриб. Крім того, підвищується імунітет та стійкість до хвороб, завдяки виробленню природних антибіотиків, що пригнічують розвиток збудників грибкових та бактеріальних хвороб, таких як фузаріоз, фітофтороз, бактеріози, кореневі гнилі. Все це сприяє доброму розвитку рослин навіть в умовах жорсткої ґрунтової посухи», - розповідає Микола Сучек.

315.jpg

Він зазначив, що препарат також сприяє прискоренню відновлення ґрунтів та його очищенню від важких металів.

318.jpg

«Ні для кого не секрет, що вітчизняні ґрунти виснажені,  хімічно завантажені, насичені важкими металами та втрачають свою родючість, особливо в південних районах країни. Мікоризація  - це перший крок до оздоровлення  ґрунту. Навіть мінімальна доза у  125 гр\ га за 4 роки здатна повністю відновити ґрунт, а в перспективі дає господарству  змогу працювати як органічне та продавати дорожче вирощену продукцію», - підкреслює експерт. 

Завдяки використанню препарату MycoFix  в залежності від культури врожайність збільшується на 30-80%.

317.jpg

«Широке використання MycoFix вже на початкових етапах може збільшити прибуток за рахунок прибавки врожаю і відразу ж зекономити кошти на добривах. Препарат збільшує площу поглинання, даючи можливість рослині поглинати важкодоступні форми фосфору та інші важливі мікроелементи. Також препарат захищає зернові культури від ґрунтових шкідників, хвороб сходів та кореневої системи, стимулює розвиток вторинної кореневої системи що  особливо важливо для  озимих. Крім того, мікоризація ґрунту буде працювати і на перспективу за рахунок покращення структури ґрунту, його оздоровлення, поліпшення фітосанітарного стану. Унікальний мікоризний засіб MycoFix від компанії Vitagro Partner бездоганно зарекомендував себе на полях господарств наших клієнтів», – зазначає Микола Сучек.

319.jpg

Довідка: Компанія Vitagro Partner – сучасна національна компанія по виробництву мікродобрив Energreen, засобів захисту Bayton, насіння Semelita, інокулянтів INOCULANT PREMIUM та мікоризантів MycoFix, використовує у роботі передові авторські технології. Компанія має новітню наукову базу та потужну агрономічну службу, а передові агрономічні технології тестуються та вдосконалюються на власних полях  агрохолдингу.
 

 

Що чекає на українську цукрову галузь?

Про це свідчать данні Держстату України.

Значне падіння обсягів виробництва спричинене багатьма факторами.

По-перше, зібрана площа у 2019 році порівняно з попереднім роком скоротилась на 35,4 тис. га (або на 8,3%) до 166,3 тис. га. А посівна площа під цей коренеплід скала 220, 6 тис. га, що на 20,2% менше, порівняно з 2018 роком. На кінець 2019 року врожайність цукрових буряків складала 423,9 ц/га, що на 46,3 ц/га менше, порівняно з 2018 роком.  Щодо прогнозів на поточний сезон, експерти НАЦУ Укрцукор повідомляють, що окрім очікуваного зменшення посівних площ, сезон 2020/21 характеризується і менш сприятливими погодними умовами що, в свою чергу, може суттєво вплинути на врожайність, яка у минулому році суттєво знизилася.

По-друге, у 2019 вартість вирощування 1 ц цукрових буряків зросла на 5,4% (до 104 грн 20 коп. за 1 ц). Найбільшу частку у структурі витрат на їх виробництво мають мінеральні добрива (у 2019 - 18,1% та у 2018 - 19,8%). Витрати мінеральних добрив на 100 ц у 2019 році склали приблизно 3 грн, а в 2018 році - 7 грн. Можливо, аграрії почали застосовувати дешевші добрива, що могло позначитися на врожайності цукрових буряків.

По-третє, ситуація з цінами на цукор у 2019 році стала головною причиною скорочення посівних площ під цукровий буряк. При цьому  ситуація з вартістю цього продукту на світовому ринку є неоднозначною. Якщо 2019 рік був періодом зниження цін на цукор та характеризувався значним профіцитом цукру у світі, то сезон 2020/21 має інші перспективи. Вартість ф’ючерсів на цукор у Нью-Йорку у 2020 році склала 328 $/т, що є максимальним показником за останні два роки. Це пояснюється тим, що через падіння котирувань на головні товари (у зв’язку з пандемією) інвестори вирішили вкладати кошти в цукор. Скорочення виробництва цього продукту у низці країн призвело до певного дефіциту цукру у світі у 2019/20 МР. У 2019/20 МР  значно скоротився експорт цукру з України. При цьому нарощення його виробництва в Росії до 7,3 млн т тиснуло на світовий ринок. Не варто забувати й про те, що сучасна мода на здорове харчування передбачає виключення цукру з раціону. В свою чергу, це теж може позначитися на скороченні попиту. Проте, поки що світові експерти прогнозують дефіцит цукру у наступні три роки, тож бачимо активне інвестування в цей продукт і зростання на нього ціни. 

Щодо виробництва цукру в Україні, то 2019 році працював 31 цукровий завод. Найбільше цукру було виготовлено на заводах  ТОВ Фірма «Астарта-Київ» - 301, 5 тис. т, ТзОВ «Радехівський цукор» - 296,3 тис. т та ТОВ Агрофірма «Світанок» - 88,6 тис. т. Загалом на заводах було перероблено 1,48 млн. т цукру, що на 18,6% менше, порівняно з 2018 роком. Для порівняння: у 2018 році відбулося скорочення виробництва цього продукту на 15%.

Отже, тенденція щодо зменшення посівних площ під цукровими буряками, обсягів його виробництва, зниження  урожайності, прогнозів щодо складних погодних умов на 2020/21 МР, свідчить про складні часи для цукрової галузі України на майбутній сезон. Однак, поточна ситуація з котируваннями цін на цей продукт на світовому ринку дає надію на те, що наш виробник активно переорієнтується у бік експорту та в новому сезоні обсяги виробництва цукру принаймні не зменшаться.

Беляєва Катерина, аналітичний департамент УАК

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Заплати шість тисяч гривень: влада готує податковий "сюрприз" фермерам

Близько 7 мільйонів українців, за даними Держслужби з питань геодезії, картографії та кадастру, мають земельні паї - у середньому близько чотирьох гектарів кожен. 4,7 мільйона власників паїв є одноосібниками - тобто обробляють свої паї самостійно. Решта паїв здаються в оренду великим агрофірмам чи холдингам.

Протягом останніх років українці дедалі частіше відмовляються здавати землю в оренду і вирішують обробляти її самостійно, констатував у розмові з DW голова Комітету підприємців агропромислового комплексу при Торговельно-промисловій палаті (ТПП) України Олег Юхновський: "Після 2014 року тенденція до розірвання договорів оренди пришвидшилася. Відтоді на селі зростає підприємницький дух, дрібний бізнес непогано розвивається. Це створило проблеми для великих компаній". Конкуренція за землю зростає, додає він.

Представник ТПП однак застерігає, що відродження мікрофермерства може зупинити новий законопроєкт № 3131 щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції, підготований понад 30-ма народними депутатами фракції правлячої партії "Слуга народу" та кількома з групи "Довіра". Він, за словами Юхновського, ляже насамперед на плечі одноосібників.

Основним нововведенням зареєстрованого ще у лютому законопроєкту є запровадження мінімальної податкової сплати з кожного гектара землі сільгосппризначення. У червні проєкт отримав "зелене світло" на прийняття за основу від комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики і включений до порядку денного парламенту. Доповідачем за ним визначений народний депутат від "Слуги народу" Мар'ян Заблоцький. 

Великі проти дрібних?

Одноосібники обробляють свої паї самостійно, вирощують сільгосппродукцію для задоволення власних потреб, а також для реалізації. Вони платять лише земельний податок, який, за підрахунками опитаних DW експертів, становить у середньому 140 гривень на гектар. Але оскільки розмір земельного податку встановлюють громади, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, то він може становити до 300 гривень за гектар. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції декларують ті одноосібники, хто вирощує її на власних земельних ділянках площею понад 2 гектари. І тільки тоді виникає необхідність сплатити 18 відсотків податку з цього доходу.

Тим часом великий агробізнес закидає одноосібникам, що вони зловживають можливістю не звітувати про доходи. Таку критику поділяє Алекс Ліссітса, виконавчий директор "ІМК" - одного з найбільших агрохолдингів України. "Всі мають платити податки. А у нас 30 відсотків землі обробляється "по-чорному", неофіційно", - наголошує топменеджер. Він підтримує  законопроєкт № 3131, і один з його головних аргументів - можливі додаткові надходження для об'єднаних територіальних громад (ОТГ). "Одна з основних форм наповнення бюджету ОТГ - земля сільськогосподарського призначення. Тому потрібно запроваджувати спеціальний податок на землю для того, щоб цей податок залишався у сільській місцевості й знову ж таки працював на місцеву громаду", - вважає Ліссітса. А проєкт № 3131 і передбачає мінімальний податок за гектар землі - незалежно від того, скільки заробив одноосібник.

Ліссітса - багаторічний президент Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), що об'єднує низку крупних гравців аграрного ринку. Він посилається на німецький досвід: у Німеччині, мовляв, всі фермери - і дрібні, і великі - подають податкові декларації і перебувають у рівних умовах. А українські власники паїв, за його словами, часто не декларують прибутки від вирощеного на своїй землі врожаю.

Щоправда, у цьому порівнянні є один нюанс: німецькі аграрії отримують на кожен гектар належної їм землі близько 280 євро субсидії з фондів Євросоюзу - байдуже, що вони вирощують і чи вирощують щось взагалі. Натомість у разі ухвалення проєкту № 3131 в Україні закон працюватиме з точністю до навпаки. Фермерів змусять із кожного гектара щороку платити до місцевих бюджетів близько півтори тисячі гривень (п'ять відсотків від нормативної оцінки землі, за розрахунками авторів законопроєкту) - незалежно від доходу. Для пересічного "одноосібника" з його чотирма гектарами це означатиме рахунок у шість тисяч гривень. Цей податок, вважають прихильники закону, ще й завадить спекуляціям на ринку землі. Адже її буде невигідно утримувати, нічого не вирощуючи.

"Це - "віджим" землі"

Натомість економіст Київської школи економіки Олег Нів'євський вважає законопроєкт № 3131 вкрай небезпечним. "Це просто land grab, як англійською називається феномен силового витіснення дрібних фермерів з їхньої землі великими агрокомпаніями. Таким чином будуть просто "віджимати" землю в одноосібників", - застерігає аналітик аграрного сектора. Він прогнозує, що селян змусять позбуватися землі, утримувати яку багатьом стане невигідно.

Крім того, Нів'євський не погоджується зі звинуваченнями на адресу одноосібників у нечесній конкуренції. Адже і великі підприємства, каже експерт, платять мінімум податків завдяки спрощеній четвертій групі оподаткування. "Вони платять близько 300 гривень з гектара єдиного податку, який замінює собою два податки: земельний і податок на прибуток", - констатує експерт Київської школи економіки. Щодо решти податків, таких як ПДВ на паливо, насіння або добрива, то, за словами Нів'євського, юридичні особи не є кінцевими платниками і тому можуть їх нейтралізувати при продажі своєї продукції, переклавши на кінцевого споживача. Натомість одноосібники не є юридичними особами і не мають такої можливості. "Якщо одноосібник дуже чесний і вирішить задекларувати весь дохід з проданої кукурудзи, йому доведеться заплатити 18 відсотків податку з доходу як фізичній особі. У перерахунку на чистий прибуток податкове навантаження в такому разі буде приблизно 50 відсотків. І це при тому, що великі агрохолдинги платять близько п'яти відсотків від прибутку", - критикує експерт.

Утім, судячи з того, хто відстоюватиме законопроєкт № 3131 у Верховній Раді, лобі у нього потужне. Адже ще рік тому Весукраїнська аграрна рада, що об'єднує представників середнього і малого агробізнесу, закликала президента Володимира Зеленського не брати у виборчий список "Слуги народу" Мар'яна Заблоцького - визначеного доповідача за проєктом закону. І вже тоді йому закидали зв'язки з власниками агрохолдингу "Кернел" із земельним банком у півмільйона гектарів та регулярне лобіювання вигідних холдингу законопроєктів.

"Селянам потрібна підтримка"

У Світовому банку, який консультує українську владу у питанні аграрних реформ, коментуючи законопроєкт № 3131, зазначили, що підтримують детінізацію, але становищем дрібних фермерів стурбовані. "Щоб отримати повну вигоду від земельної реформи, вкрай важливо допомогти малим фермерам вийти з тіні. Це дало б їм можливість отримати доступ до банківського кредитування під заставу їхньої землі", - зазначив у коментарі DW аналітик Світового банку Клаус Дайнінгер. Він наголошує, що дрібні фермери мають робити свій внесок у відродження сільської місцевості, однак законодавство про земельні податки має базуватись на ширшому аналізі ситуації в агросекторі.

Алекс Ліссітса з УКАБ вважає, що для захисту малих фермерів достатньо буде збільшити адресні дотації. "Нехай уряд перенаправить всі передбачені щороку у держбюджеті 5-7 мільярдів гривень дотацій в аграрній галузі на потреби дрібних фермерів", - пропонує в коментарі DW виконавчий директор агрохолдингу "ІМК". Крім того, вважає президент УКАБ, можна говорити і про збільшення неоподатковуваного мінімуму замість нинішнього одного гектара.

"Це більше схоже на штрафні санкції"

Олег Юхновський з ТПП обурюється: "Це більше схоже не на податок, а на конфіскацію чи на штрафні санкції проти дрібних фермерів. У той час, як уряди багатьох держав по всьому світу думають, як підтримати дрібний бізнес в умовах пандемії, в Україні фактично хочуть вбити підприємницьку ініціативу на селі". 

Хоч формально новий податок і поширюватиметься на всіх, але агрофірми і холдинги його фактично не платитимуть. Як пояснюють опитані DW експерти, оскільки всі разом податки, які платять юрособи, включно з ПДВ, зазвичай становлять більше, ніж 1500 гривень у перерахунку з гектара, платити їм за законопроєктом № 3131 нічого додатково не доведеться.

Джерело: dw.com

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Сортооновлення – запорука зростання врожайності

Сорт - найдешевший засіб підвищення врожайності, поліпшення якості продукції, зниження її собівартості, а саме це і є головною метою вирощування кожної культури.

Сорт - це сукупністю споріднених рослин тієї чи іншої культури, створеної шляхом селекції. Йому притаманні певні спадкові морфологічні, біологічні, високі господарськоцінні ознаки та властивості. Проте потенційні можливості сорту можуть бути реалізовані лише за високої якості насіння - чистосортності, схожості, стійкості до ураження хворобами і шкідниками. Будь-який добре відселектований сорт стійко зберігає свої спадкові якості в ряді поколінь. Однак, у процесі розмноження з різних причин спостерігається зниження показників якості насіння, що призводить до погіршення сорту. Збереження сортових якостей можливе тільки при добре налагодженому насінництві.

Тому в насінництві вирішується два взаємопов’язані завдання. Перше з них - розмноження високоякісного сортового насіння нових, введених у виробництво сортів до розмірів, що забезпечують потребу господарств у ньому. Проте, в процесі масового розмноження і тривалого вирощування якість сортів погіршується. Тому друге завдання насінництва - збереження сортових і врожайних якостей насіння всіх рекомендованих до вирощування сортів. 

Сортооновлення — це заміна сортового насіння в господарствах насінням цих самих сортів, але вищих генерацій.

Сортооновлення в товарних господарствах необхідно проводити базовим насінням (супереліта, еліта) або сертифікованим насінням першої генерації в певні строки, прийняті науково-дослідною установою в зоні її діяльності.  

Урожайність сортів залежить від дії багатьох факторів, тому завданням насінництва є збереження генетичного потенціалу продуктивності, який сорт мав при виведенні.

В науковій літературі немає єдиної думки щодо значення генерацій. Одна група дослідників встановила, що за врожайністю між генераціями сортового насіння істотної різниці практично не спостерігається, інші вважають, що врожайність послідовно знижується від базового насіння до віддалених генерацій.

Вплив генерації на якість насіння вивчали в Миронівському інституті пшениці імені М. В. Ремесла. Наукові досліди проводились за схемою, яка дозволяла порівняння базового насіння з сертифікованим насінням низьких генерацій, вирощеним не в господарствах, а на полях інституту, тобто в ідентичних умовах.

Одержані данні показують, що посівні якості – маса 1000 насінин, енергія проростання і лабораторна схожість базового насіння і наступних генерацій були майже одинакові.

Значне зниження врожайності в порівнянні з базовим насінням починається вже з другої генерації – на 2,6 ц/га, 4-ої – на 3,4 ц/га, 6-ої – на 4,4 ц/га.

При посіві насінням 2-ої і наступних генерацій зменшувались кількість продуктивних стебел на одиницю площі, число і маса зерен в колосі, що призводило до зниження маси зерна з 1м2 і з га.

Тому для вчасного проведення сортооновлення суб’єкту господарювання необхідно дотримуватися певних правил:

-      посів проводити насінням не нижче 2-ї генерації;

-      сортооновлення проводити насінням категорії базове (супереліта, еліта), або сертифіковане, але не нижче 1-ї генерації;

-      дотримуватись технології вирощування сільськогосподарських культур, особливо на насінницьких ділянках, з метою збереження сортових та посівних якостей насіння.

Зерновиробництво для нашої держави є найбільш пріоритетною та стратегічно важливою галуззю агропромислового комплексу,  а тому без підвищення ефективності системи насінництва неможливий подальший  його ефективний розвиток.

Європейський та світовий досвід свідчить про те, що своєчасна сортозаміна і сортооновлення є надійним резервом збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Отже, суб’єктам господарювання необхідно постійно здійснювати впровадження у виробництво високоякісного насіння нових перспективних сортів і високих генерацій, що в свою чергу повинно сприяти підвищенню ефективності виробництва зерна та має істотно вплинути на рівень конкурентоспроможності вітчизняного товарного зерна на міжнародному зерновому ринку.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Чи варто очікувати на здешевлення ягід та фруктів

Чому ціни на фрукти в деяких регіонах України ставлять все нові й нові рекорди та чи варто очікувати на їх здешевлення?

Фруктова розкіш
Наразі в Україні вартість практично всіх видів фруктів і ягід вища ніж в минулому році. Гуртом суницю садову реалізують від 35 до 45 гривень за кіло. Для порівняння в аналогічний період минулого року вартість цієї ягоди становила приблизно 25-30 гривень. 

Черешню українські виробники відвантажують в середньому по 40-45 гривень за кіло, що на 35% більше ніж в кінці червня 2019 року.

"Основною причиною такого подорожчання фруктів і ягід є несприятливі погодні умови протягом весни 2020 року. В Україні було зафіксовано кілька хвиль заморозків, остання з яких спостерігалася в другій половині травня",– говорить виконавчий директор Української плодоовочевої асоціації Семен Крамаренко.

Експерт додає, що низькі температури в кінці травня і початку червня, які супроводжувалися рясними дощами, не сприяли швидкому дозріванню фруктів і ягід. До того ж такі природні катаклізми серйозно вплинули на якість ягід. Отже, пропозицію на ринку обмежено, а якість продукції не завжди відповідає очікуванням споживачів. Варто відзначити, що цього тижня почався сезон місцевих персиків і абрикосів, однак ціни на них також значно вищі, ніж роком раніше. Персик садівники пропонують по 27-40 гривень за кіло (на 34% вище ніж у минулому році), а абрикоси – 20-30 гривень за кілограм (на 15% дорожче ніж в минулому році).

"Зараз у зв'язку з підвищенням температури повітря пропозиція фруктів і ягід зростає. Точно можна сказати, що вартість черешні, вишні, абрикос і персиків найближчим часом знижуватимуться, однак ціновий рівень буде вищий за минулорічний, бо урожай в цьому сезоні гірший",– вважає Семен Крамаренко.

Економіст Борис Кушнірук погоджується з колегою. Він додає, вочевидь, цьогоріч були не зовсім сприятливі умови для фруктів, бо в період вегетації рослин тобто тоді, коли мало відбуватись формування кісточкових, були заморозки. Відповідно в 2020 році з фруктами ситуація буде значно гірша ніж в 2019. Крім того, дощі наче й були, але коли їх забагато і вони рясні – не дуже сприятливо для вирощування фруктів. Це природний фактор на який людина вплинути не може.

Пандемія і ціни

На переконання голови Української Асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенко, ціни на фрукти та ягоди будуть вищими через пандемію порушено багато економічних зав'язків, тому спостерігатимуться перепади цін.

"В окремих регіонах ягоди і фрукти можуть "просісти" в ціні. В певній області зберуть непоганий врожай, але його не так багато аби перевезти в іншу. Цінові коливання будуть, бо зараз на Закарпатті полуниці має бути все більше і більше, але перевезти її – велика проблема, зокрема через дощі",– зауважує Олексій Дорошенко.

Ціни на фрукти у нас можуть рік від року суттєво відрізнятись. Згадуючи південь країни, варто сказати, що там має велике значення наявність на полях чи в садах системи крапельного зрошування. Адже в регіоні дощі не часті гості, тому зі зволоженням потрібна допомога.

"Якщо ми створимо умови при яких впровадиться крапельне зрошення, то врожайність вирівняється. Але фермер таку систему робитиме лише якщо це його власна земля, бо йдеться про капітальні вкладення",– вважає Борис Кушнірук.

Ще є питання складів. Така продукція потребує якісного зберігання. На жаль, поки що ми маємо прородну модель – як Бог дав так і буде. Оскільки, приміром, будувати сховище окреме фермерське господарство неспроможне, це дуже дорого. Аби його побудувати необхідно щоби держава стимулювала створення кооперації. Аби кооперативи займались будівництвом з допомогою держави (бюджетне фінансування тощо).

Є й проблема переробки. Зібрав поганий врожай – виробник програв, наступний рік хороший і знову програв через низьку ціну. В роки гарної врожайності можна було б не продавати за безцінь продукцію, а переробляти. Проте за існуючої моделі ведення бізнесу важко розраховувати на стабільну вартість продукції щоб це було вигідно і споживачам і тим, хто займається виробництвом.

Джерело: 24tv.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.