178171

Живець свиней істотно здешевшав, а споживач цього майже не відчув

Середня ціна на живець свиней забійних кондицій на 3-му тижні «просіла» до 37,5 грн/кг. Якщо заглянути в минуле та не брати до уваги середину грудня 2020-го, такий рівень середньоринкової позначки спостерігався ще в кінці квітня 2017-го. Чи «зреагували» на таку зміну роздрібні ціни на охолоджену свинину?

Моніторинг цін охолодженої свинини на полицях вітчизняних торгівельних мереж наочно демонструє, що кінцева ціна цього продукту далеко не завжди відображає зміну ціни в закупівлі.

Аналітики Асоціації «Свинарі України» відзначають: «Так, після зимових свят традиційно відбувається послаблення цін на свинину живою масою, тож за два тижні внутрішні котирування втратили майже 3 грн/кг чи 7,2%. Роздрібні ціни відреагували дуже помірним пониженням — на 1  грн/кг чи менше 1% в середньому. А в середині грудня, коли на ринку живця мала місце аналогічна цінова ситуація, роздрібні ціни на свинину були помітно вищими, ніж зараз, — різниця середнього «цінника» становить 2,6 грн/кг чи понад 2%»

«Якщо «копнути» глибше, то нинішні закупівельні ціни співставні з показником кінця квітня 2017-го. Водночас кінцеві ціни на свинину тоді були значно помірніші: діапазон цін на основні м’ясні частини  становив 80-105 грн/кг (зараз 105-147 грн/кг), і лише «преміальна» вирізка коштувала 120,5 грн/кг (зараз 157 грн/кг). Звичайно, існуючий рівень роздрібних цін відображає і девальваційній процеси (середній курс НБУ 28-го квітня 2017-го становив 26,55 грн за 1 дол. США проти 28,15 грн станом на 27-ме січня 2021-го) і загальні інфляційній процеси. Проте, відповідні загальноекономічні зміни відбилися і на промислових виробниках свинини. Тож закиди у їхній бік щодо високих споживчих цін на цей вид м’яса безпідставні та мають маніпулятивний характер. Виробники вже котрий місяць збиткують, а ціна на прилавку майже не змінюється», — коментують в АСУ.

Найближчі два роки потужності зі зберігання зерна в Україні мають збільшитися на 3–5 мільйонів тонн

Як поетапно пройти шлях до ідеального зерносховища, не оминаючи жодної функції, й при цьому не наступити на ті самі «елеваторні граблі», – розбиралися разом із комерційним директором компанії KMZ Industries Олександром Небеським. 

Головна умова безпомилково побудованого елеватора – обов’язкове проходження усіх етапів будівництва, до того ж, у правильній їх послідовності

«Немає менш чи більш важливих етапів будівництва. Не існує тих, які можна виключити заради економії. Необхідність кожного доведена практикою безлічі будівництв,  а ще – усі вони, так би мовити, страхують один одного, що дозволяє уникнути немалої кількості помилок», – наголошує Олександр Небеський.

Починати потрібно із проєкту

1. Бізнес-план. Перший етап проєктування: для невеликого зерносховища це техніко-економічний розрахунок, і техніко-економічне обґрунтування уже для великого елеваторного комплексу. 

2. Базова концепція елеватора. Вона розробляється одразу після бізнес-плану і ґрунтується на технологічних процесах, які плануються на майбутньому елеваторі. Спираючись на технологію, на цьому етапі проєктування прописуються необхідні потужності зберігання, транспортного обладнання, сушіння, сепараторів та ін., необхідна кількість маршрутів, завальних ям, багатокультурність зерносховища, скільки повинно працювати паралельних маршрутів, планується залізничне або автовідвантаження та багато-багато іншого. 

3. Геологічні вишукування. Визначте наявність і віддаленість комунікацій – газу, води, каналізації, електрики тощо, а головне – особливості ґрунту. Адже зовні приваблива земля, яку не дослідили, може піднести сюрприз у вигляді, наприклад, ґрунтів із малою несучою здатністю і в майбутньому звести нанівець усе будівництво. Або ж призвести до проєктування і будівництва недостатньо міцного фундаменту – однієї з причин руйнування силосів. Поставтеся особливо відповідально до цього етапу.

4. Дозвільні документи. «Містобудівні умови та обмеження» отримують в регіональних органах містобудування та архітектури. Розробляють їх на основі містобудівного розрахунку, який готує проєктна організація. Від класу наслідків, до якого належить ваш об’єкт (значні, середні та незначні), залежить, наскільки складним буде шлях отримання дозволу на будівництво та введення об’єкта в експлуатацію. Як тільки ви отримали такий дозвіл, можна починати будівництво.

5. Щоб прискоритися. Ще до початку основного будівництва можна отримати Дозвіл на виконання підготовчих робіт – коли, наприклад, основний проєкт ще проходить експертизу – і вже починати розчищати майданчик, огороджувати ділянку парканом, встановлювати крани. Так вам вдасться прискорити процес. 

Співпраця із проєктною організацією: найпопулярніші питання

«Одне з найчастіших запитань від новачків в елеваторному будівництві: коли починати співпрацю з проєктною організацією?, – говорить Олександр Небеський.  –  Насправді рішення – за вами. Дехто підключає її аж на етапі розробки документів. Проте краще починати співпрацю ще на початкових етапах, в ідеалі ще на етапі інженерно-геологічних вишукувань. Завдяки допомозі досвідчених спеціалістів ви уникнете багатьох помилок. 

Ще одне популярне питання стосується ціни на послуги таких організацій. Краще обирати середню по ринку. Бо якщо вона менша в рази, будьте готові до того, що будуть відсутні багато креслень і наявні інші важливі недопрацювання. Економія на цій послузі справді недоречна і може відгукнутися вам у майбутньому, і не раз».

Як обирати обладнання?

З огляду на те, чи плануєте ви бути трейдером, чи ж використовуватиме зерносховище суто для власних потреб. Зважаючи на те, під які культури, під яку кількість класів плануються ємності. Чи є потреба у попередньому зберіганні вологого зерна перед обробкою. Чи маєте можливість і бажання економити на сушінні альтернативним паливом. Усі ці питання та багато інших поставить вам виробник, аби правильно підібрати обладнання. Орієнтуватися лише на продуктивність, на ємності в тоннах, метрах кубічних тощо чи виключно на ціну однозначно не варто.

Як знайти відповідального виробника?

Запитуйте  відгуки у тих, хто вже будувався. Зустрічайтеся із виробниками, ставте безліч запитань, відвідуйте виробництво. Зрозумійте, чи готові тут реалізовувати ваші індивідуальні задачі. Важливо, щоб обладнання виробника експлуатувалося на багатьох об’єктах  і до того ж тривалий час – лише так можна бути впевненим у його надійності і довговічності. Добре, якщо виробник надає весь комплекс послуг: так ви перекладете на його плечі й монтаж, і автоматизацію, і подальший сервіс.

Що важливо врахувати в процесі будівництва

- Потрібні надійні підрядники.
- І якісний бетон. Це основа, до якої кріпитиметься все технологічне обладнання – тож чим вона міцніша, тим довше обладнання працюватиме. Не забувайте також, що бетону потрібен час, аби набрати необхідну міцність, яка своєю чергою потрібна для роботи хімічного анкера для кріплення силосу до основи. 
- За кріпленнями анкерів, які фіксують металеву ємність до фундаменту, також необхідний особливий контроль з боку технічного нагляду: проконтролювати потрібно діаметр і глибину свердління отвору, якість знепилювання, глибину встановлення анкера і повноту заповнення отвору хімічною сумішшю. На цей етап обов’язково складається акт огляду прихованих робіт, і роботу приймають комісією. 
- Авторський і технічний нагляди, поетапне приймання робіт, у тому числі прихованих, тощо – усі ці обов’язкові функції мають бути включені. 

Що важливо знати про монтаж

Це послуга спеціалізована, і довіряти її краще таким же спеціалізованим бригадам, що знаються саме на монтажі елеваторного обладнання. Так ви будете впевнені у правильності його збирання у точній відповідності до креслень, у відповідності до параметрів виробника, що зрештою забезпечить правильні експлуатаційні показники й закладену заводом довговічність та надійність, а ще – безпеку людей під час будівництва. І пам’ятайте:  лише спеціалізовані бригади зазвичай мають спеціальне обладнання, до якого висуває певні вимоги законодавство. Вони й зі строками не підведуть, і виробник за умови монтажу  своїми бригадами надасть  гарантію на обладнання. 

Ще одна можливість підстрахуватися: послуга шефмонтажу від виробника. На майданчику буде спеціаліст, який допоможе неспеціалізованій бригаді прочитати креслення, відповість на запитання, а виробник так само збереже гарантію на своє обладнання. 

Чи потрібна автоматизація?

Відповідь однозначно ствердна. Це і прибуток дозволить збільшити за рахунок максимального управління якістю продукції, і махінацій на елеваторі уникнути. А ще гарантувати безпеку співробітників: адже зменшується потреба у кількості персоналу і необхідність втручання у виробничі процеси, а завдяки віддаленому управлінню працівникам не потрібно весь час знаходитися на висоті чи біля небезпечного обладнання і наражатися на ризик травмування. Подбає автоматика і про безпеку і справність обладнання: заздалегідь попередить про необхідність огляду й можливу потребу в заміні деталей і нагадає про плановий ремонт. А можливість відстеження роботи об’єкта із будь-якої точки світу, де є Інтернет, чи власний чат-бот , що за бажанням власника надсилає сповіщення в разі аварійної події або ж узагалі детальні меседжі про кожний рух на об’єкті, виводить контроль за роботою об’єкта повністю на новий рівень. Та й вкладені в автоматизацію кошти себе швидко виправдають: окупність автоматизованого елеватора на півтора роки швидша, ніж неавтоматизованого. 

«Інвестиції в будівництво елеваторів так само залишаються вигідними, – підсумовує Олександр Небеський. – Адже майже половина від наявного сьогодні в Україні загального обсягу зберігання — це підлогові склади або старі радянські бетонні елеватори, в яких не можна зберігати зерно по 9–12 місяців без втрати його якості, як це дозволяють сучасні автоматизовані силоси. Так само і недосконала інфраструктура, зокрема залізнична, спонукає агрокомпанії будувати зерносховища, щоб мати можливість зберігати зерно перед тим, як його можна буде вивезти в порти й експортувати.

За нашими прогнозами, основна маса покупок на ринку найближчим часом припадатиме на агрокомпанії середнього й малого розміру (від 3 тис. до 50 тис. га власних земель) – саме вони стануть основними драйверами подальшого зростання ринку. І наша головна порада тим, хто вже будується чи лише планує це робити: дотримуйтеся послідовності будівництва, не пропускайте жодного етапу чи функції, користайтеся експертною допомогою виробника і навчайте персонал, починаючи ще з етапу будівництва, – і тоді ваш елеватор буде ефективним, сучасним і приноситиме той самий бажаний прибуток, а інвестиції окупляться якнайшвидше».

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Скільки коштуватиме з 1 липня українська земля

Згідно з остаточною версією закону, в перші 2,5 роки після відкриття ринку землі, тобто з 1 липня 2021 року, можна буде купувати не більше 100 га в одні руки, а потім — до 10 тис. га., і тільки фізичним особам - громадянам України (юрособам - з 2024 року). 

Купувати українську землю іноземцям можуть дозволити тільки на всеукраїнському референдумі, а відчизняні банки зможуть отримувати землю лише в порядку звернення стягнення на ділянки як на предмет застави. Причому вони повинні бути відчужені на торгах протягом двох років з дня набуття права власності. Також закон забороняє продаж землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.

Втім, аналіз показує, що більшість із зазначених обмежень можна обійти. 

Хто і скільки заробить на українській землі 

Нинішня модель земельних відносин, як це не парадоксально звучить, є основою конкурентоспроможності нашого аграрного сектора (фактор доступної оренди і можливості не відволікати інвестиційні ресурси на викуп землі, направляючи їх на нові технології і техніку). Оренда землі сформувала в Україні унікальну тріаду землекористувачів: особисті господарства, фермери і великі агрохолдинги.

Останні, до речі, зацікавлені у відкритті ринку землі, оскільки сьогодні вони конкурують з фермерами та одноосібниками за право користування нею за допомогою розміру орендної ставки, яка в свою чергу залежить від рівня доданої вартості кінцевого продукту, що генерується на даній ділянці. І тут все залежить від продуктового різноманіття: фермер, що вирощує різні види культур, заробляє з одного гектара більше і може запропонувати власнику землі вищу ставку оренди, ніж агрохолдинг, що спеціалізується на вирощуванні технічних монокультур і заробляє на валі і ефекті від масштабу. Так, у фермера середньої руки рівень доданої вартості кінцевої продукції з гектара може досягати $600-800 і, відповідно, він може заплатити за оренду $150-200 за га. У агрохолдингу товарний випуск з гектара становить в середньому $250, а значить ставка оренди, прийнятна для нього, — $50-100.

У разі відкриття ринку землі, в тому числі офіційно для компаній в 2024 році, конкуренція між землекористувачами відбуватиметься не за ставками оренди, а за ціною викупу землі у первинних власників, і тут ключовий фактор — обсяг і ставка залучених для викупу кредитних ресурсів. Очевидно, що в цій гонці виграють саме великі агрохолдинги, які зможуть залучати зовнішні позики під 5-6% під заставу землі. Природно, зроблять це не відразу, а протягом перехідного періоду, який встановлено законом в контексті етапності відкриття ринку. Тобто процес концентрації земельних наділів розтягнеться приблизно на пʼять років. З огляду на те, що попит на землю в Україні формуватимуть якраз великі гравці і саме "під концентрацію", перші роки не обіцяють жодних сюрпризів ні в частині цінової динаміки, ні в частині впливу на економіку в цілому. Дрібні і середні фермерські господарства, з урахуванням рівня їхніх оборотних коштів, не зможуть сформувати активний попит на землю в масштабах цілої країни.

Скільки землі продається

Земель сільськогосподарського призначення в Україні приблизно 27 млн га, з яких 17 млн, або 62%, передано в оренду. Продати свій наділ, згідно з опитуваннями, бажають приблизно 10% власників, тобто йдеться приблизно про 2 млн га. Навіть якщо бажаючих позбутися наділів буде більше, в умовах вже укладених договорів оренди захищені права орендаря на переважний викуп землі в разі активації ринку.

Є ще, правда, землі в державній власності. Зовсім недавно Геокадастр надав президенту інформацію, яка в більш чутливому суспільстві викликала б ефект вибуху бомби: з семи мільйонів гектарів державної ріллі пʼять були нібито вкрадені і залишилися лише два, які і були передані в користування обʼєднаних територіальних громад (ОТГ). По суті, йдеться про розкрадання приблизно $5 млрд, якщо взяти середню нормативну оцінку землі на рівні 25-26 тис. грн за гектар. І це могло бути розкраданням століття, якби не одне "але". Земля — це не портрет Джоконди, її не можна "вкрасти". Її можна незаконно переоформити на іншого власника. Тобто при наявності ефективних судів і прокуратури все відіграється назад.

Але, швидше за все, процедура передачі земель у відання ОТГ і була затіяна для того, аби максимально ускладнити згадане вище "перегравання". До речі, цим частково пояснюється і нечувана бійка на нинішніх місцевих виборах, коли бюджети політичних партій зашкалювали, а "собівартість" депутатського крісла в деяких випадках піднімалася до $500 тис. Основна причина — відкриття ринку і передача державної землі місцевим громадам для подальшого продажу або здачі в оренду.

Таким чином, сумарну пропозицію земельних ділянок сільськогосподарського призначення на момент відкриття ринку землі можна оцінити в 3-4 млн га, як з боку приватних власників, так і з боку держави (приблизно порівну).

Гібридна скупка: кому і як землі дістанеться найбільше 

Згадуючи про обмеження на скупку землі в одні руки і до 2024 р. юрособами, на першому етапі, скоріш за все, відбудеться гібридна скупка земельних наділів. Великі компанії отримають можливість укладати договори купівлі-продажу з відкладальною умовою — датою підвищення ліміту покупки, коли до операцій підключаться юридичні особи. А умова про 10 тис. га в одні руки обходиться за допомогою підставних юросіб (на холдинг вистачить 30-40). Крім того, найбільшими інструментами по концентрації землі можуть стати банки, які отримають землю у володіння за допомогою кредитно-заставних схем.

У місцевих ОТГ також буде можливість "гібридизувати" ринок землі. Тим більше що обкатані схеми вже є: в минулі роки активно застосовувалися механізми включення земель сільськогосподарського призначення у межі населеного пункту з подальшою приватизацією на "студентів і пенсіонерів". На фініші землю у підставних власників скуповували реальні власники, а вагома цінова дельта йшла в кишені чиновників, а не до місцевих бюджетів. В цьому році зміна цільового призначення землі буде істотно спрощена, так само як і посилені повноваження місцевих органів влади в частині контролю за обігом земель. Тобто можливості обійти законодавчі обмеження з купівлі землі відкриваються широкі, як посмішка нашого нинішнього президента.

Ще до 2 млн га складе так званий фіктивний ринок, метою якого буде процедура узаконення сірих схем продажу землі, яка активно застосовується в останні роки. Йдеться про особливе успадковане і передане право користування земельною ділянкою (емфітевзис), оренду з пріоритетним правом викупу і землі, що виділяються під особисте сільське господарство. Незважаючи на чутки про те, що мораторієм скористалися схематозники, які за допомогою тіньових угод скупили всі землі, обсяг сірих механізмів отримання сільгоспземель, за оцінними даними, не перевищив кількох мільйонів гектарів, тобто охопив близько 10% загальної площі активних наділів. Цей сегмент буде активований після 2024 р.

Отже, сумарно ринок землі в 2021-2022 рр. складе до 4 млн га, і це на чверть буде ринок з купівлі земель фермерами та одноосібниками, але в основному — гібридні операції великих компаній, банків і ОТГ.

Загальний обсяг інвестицій на ринку землі в 2021-2022 рр. складе близько $2-3 млрд, які будуть вкладені, в основному, великими агрохолдингами, фермерами і спекулянтами, наближеними до чиновників ОТГ. Покупки будуть здійснюватися як за рахунок залучення кредитних ресурсів під заставу землі, в українських банках, так і за кордоном — у західних пенсійних, венчурних та інвестиційних фондів, так і за рахунок внутрішніх ресурсів.

Буде сформовано кілька шарів власників землі: фермери, банки (опосередковано через кредитно-заставні механізми), тисячі підставних осіб, які беруть участь у купівлі державних наділів, переданих у відання ОТГ. Тобто буде створюватися прошарок для первинного перерозподілу земельного капіталу, який скупить за безцінь, блокуючи прихід на ринок легальних інвесторів, які апріорі не можуть брати участь в сірих схемах вкладень. Завдання даного етапу скупити все найсмачніше, щоб продати на піку зростання цін після допуску до ринку юридичних осіб та збільшення ліміту продажу до 10 тис. га, тобто після 2024 р.

Найбільш легальними гравцями в цій моделі будуть лише фермери і агрохолдинги: перші куплять за законом, другі спробують мінімізувати цінові ризики за рахунок форвардних контрактів на покупку землі (з відкладальною умовою).

Якою буде ціна на землю

Інвестиції в землю і ціноутворення на неї в майбутньому стануть чітко корелювати з оцінкою рентного земельного доходу, так як земля — це яскраво виражений рентний актив. Виникнення даної кореляції добре видно на прикладі ринку житлової нерухомості в Україні, де криві price/rent (ціна нерухомості/ставка оренди) вже чітко взаємодіють і навіть стають предметом аналізу з боку НБУ. І якщо оренда формується платоспроможністю орендаря і його економічною активністю, то вартість активу у вигляді нерухомості частково визначається покупцем, виходячи з його очікувань прибутковості. В оптимальній моделі крива динаміки оренди і ціни нерухомості повинні майже збігатися.

На рентну модель ціноутворення активу у вигляді землі впливають два базових чинника: альтернативна дохідність (як правило, це або банківський депозит, або ставка за державними цінними паперами) і мультиплікатор рентного доходу (оренди) на певну кількість років. У розвинених країнах період розрахунку мультиплікатора становить до 20 років.

У попередні роки ми вже намагалися моделювати ціновий діапазон. Зараз базові чинники змінилися: ставку прибутковості слід брати на рівні 10%, а мультиплікатор — на термін до 15 років (з урахуванням ризиків).

Середня ставка оренди землі в Україні коливається в діапазоні 1700-2000 грн за га, тобто стартує від $60. У прогнозах Кабміну на 2024 р. фігурує показник в 4000 грн, що з урахуванням девальвації може скласти в два рази більше.

За методом альтернативної ренти отримуємо орієнтовну вартість землі в діапазоні $600 (на старті ринку) — $1300 (в 2024 р.). За методом капіталізації ренти і цінового мультиплікатора: $900 на старті і $1900 в 2024-му на етапі зрілого ринку. У будь-якому випадку не йдеться про суми, які називають деякі експерти, вимірюючи ціну на наш чорнозем десятками тисяч доларів

До моменту повного відкриття ринку землі ціна на ріллю буде дисконтуватися за рахунок ризиків сірих схем і визначатися, виходячи з методу капіталізації орендної плати, який максимально підходить фермерам і агрохолдингам (в частині укладення договорів з відкладальною умовою). Після 2024-го, з приходом великих інвесторів (хто захоче купити близько 100 тис. на 10 структур), домінувати буде метод альтернативної ренти.

Міцні села збережуть свою структуру землекористування, а депресивні зникнуть
Зараз землю можна реалізувати, в середньому, за 15-річну вартість оренди. Тобто це продаж як би для себе, в той час як оренда — це збереження активу для дітей та онуків. Швидше за все, українці так і будуть робити: хто не повʼязує себе з цією країною або не планує залишити після себе потомство — продасть. Хто мислить категоріями наступності поколінь — залишить в оренді. Тільки позиція традиціоналістів буде істотно ослаблена специфікою земельних паїв як товару: це все ж не окрема квартира. Пай в центрі поля нікому не потрібен.

І якщо власник останньої квартири в будинку, де банк скуповує житло під офіси, продасть свою нерухомість за мільйон, то власник землі, яка оточена проданими паями, продасть її за копійки. Тобто міцні села збережуть свою структуру землекористування, а вимираючі будуть остаточно розпродані і приречені на повне зникнення.

Більші інвестиції в чорнозем у нас зʼявляться лише на зрілому етапі ринку, тобто після 2025 року. Ефективність їх буде визначатися цілісністю масиву землі: від ста гектарів, цільним клином, тобто ціна вхідного квитка на цей ринок складе від $100 тис.

Джерело: depo.ua

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

2020 рік для українського АПК: неврожай, скандали, пільги та новий міністр

Агропромисловий комплекс, провідна галузь України, яка на сьогодні забезпечує майже 45% національного експорту, закінчує складний 2020-й як з об’єктивними втратами, так і зі здобутками. Серед втрат – істотно нижчий, ніж у попередні роки, врожай зернових і зернобобових (65 млн тонн проти 75 млн тонн минулого року), зокрема, менші обсяги експортних культур – пшениці та кукурудзи. А також загальне падіння виробництва у січні-листопаді на 12% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Зате у новий рік галузь вступає знову зі своїм окремим Міністерством аграрної політики та продовольства, новим міністром та державною підтримкою загальним обсягом 4,5 млрд грн. “Україна має потужний агросектор, тому я з перших місяців роботи нашого уряду говорив про необхідність відновлення роботи профільного аграрного міністерства», – підкреслював прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Отже, функціонування галузі наступного року обіцяє бути більш “керованим”. Нині ж згадаємо основні “агровіхи” року.

Час показав – потрібна окрема “голова”

17 грудня Верховна Рада призначила Романа Лещенка міністром аграрної політики та продовольства.

Відповідну постанову підтримали 242 народні депутати, після чого пан Лещенко прийняв присягу члену уряду. Відновлення структури самого Мінагро, яке у серпні минулого року було реорганізоване до складу Міністерства економіки та торгівлі, планується протягом наступних 4-5 місяців.

Верховна Рада призначила Романа Лещенка міністром

Раніше Роман Лещенко очолював Держгеокадастр та обіймав посаду уповноваженого президента із земельних питань. Тобто людина в галузі не нова і з основними її проблемами знайома не з чуток. Напередодні призначення Роман Лещенко презентував своє бачення розвитку АПК, яке включає наступні кроки:

- Формування стратегії розвитку сектору на 7-10 років.
- Запуск прозорого Державного реєстру отримувачів державної підтримки з бюджету аграріями. Міністр нагадав, що відповідний закон 985-IX уже підписаний президентом Зеленським – лишилося запровадити його у 2021 році.
- Продовження земельної реформи, заявленої президентом. Зокрема, йдеться про прийняття законопроєкту 2194 щодо земельної децентралізації (депутати відправили його на доопрацювання для повторного читання), відкриття ринку землі з 1 липня 2021 року для українців, завершення переведення Держгеокадастру «в цифру».
- Завершення реформування Держпродспоживслужби та зближення українського ветеринарно-санітарного законодавства з європейським.
- Розвиток зрошення в Україні. Йдеться про створення об’єднання водокористувачів, реанімацію наявної концепції зрошення та інше.

Сподіваємося ця покрокова програма допоможе підвищити результативність сектору, яка в останній рік, на жаль, впала. За даними Держстату, виробництво сільськогосподарської продукції в Україні в січні-листопаді 2020 року скоротилося на 12,4% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Рослинництво втратило майже 15%, а от тваринництво – лише 2,5%.

Зерна менше, ніж торік

Станом на 14 грудня українські аграрії повністю завершили збирання врожаю. За оперативними даними областей, усього зібрано 83,8 мільйона тонн основних сільськогосподарських культур з площі 24,1 млн га.

Зокрема, зернових та зернобобових культур намолочено 65,4 млн тонн. Це майже на 7 млн тонн менше, ніж у 2019 році. В Україні ще на початку – в середині літа були сподівання на гарний врожай пізніх культур. Проте посуха, яка прийшла наприкінці літа - початку осені, зробила свою справу.

Минулого року Україна увійшла до трійки світових експортерів кукурудзи

Наприклад, недобір врожаю кукурудзи в порівнянні з минулим роком склав близько 5 млн тонн (усього назбирали 29,8 млн т). І хоч загалом це не матиме критичних наслідків для України, проте не виключена можливість дефолтів окремо взятих невеликих виробників та загальне зниження експортного потенціалу цієї культури.

«2020 став дійсно турбулентним для України, як у контексті економічної ситуації та обмежень, пов'язаних з COVID-19, так і у зв'язку з нетиповими погодними умовами. Традиційно виробництво сільгосппродукції в Україні є профіцитним. Цього року валовий збір зерна становив 65,4 млн тонн, це в три рази більше за потреби внутрішнього ринку і дозволяє нам зберігати провідні позиції з експорту сільгосппродукції», – зазначив міністр економіки Ігор Петрашко. Він додав, що Україна вже експортувала 12,2 млн т пшениці. Перехідні залишки пшениці у 2020/21 маркетинговому році очікуються на рівні 1,5 млн т і поступово будуть поповнюватися урожаєм нового сезону.

Чому посварилися виробники та трейдери

Через втрати врожаю цього року на агроринку розгорілася справжня форвардна війна між агровиробниками та трейдерами, яка триває і досі. Як відомо, минулого року Україна увійшла до трійки світових експортерів кукурудзи. З вироблених 35,9 млн т на експорт було відправлено 30,3 млн. Між тим, трейдери, орієнтуючись на прогнози, розраховували на урожай 40 млн т і експорт 33 млн. Відповідно, під такі обсяги укладали форвардні контракти з виробниками та планувалося постачання. Однак через неврожай деякі агровиробники не змогли фізично виконати умови форвардів, інші ж під цей шумок відмовляються продавати збіжжя за весняними цінами (по $140-160/т), коли зимова ціна на кукурудзу скочила до $200-220/т.

Противники пыльг кажуть, що це ціновий реверанс у бік великих агропереробників, зокрема, соняшнику

Під загрозою невиконання, стверджують трейдери, виявилися 70% зернових контрактів. Через що Україна, за оцінками Української зернової асоціації (об’єднує компанії, що контролюють 90% вітчизняного зернового експорту. – Авт.), може втратити близько $11-12 млрд.

“Україна, як гарант світової продовольчої безпеки, попри складнощі, пов’язані з пандемією коронавірусу, має й надалі виступати надійним партнером щодо безперебійного постачання сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки”, – переконані в міністерстві економіки. Чиновники закликають виробників виконувати умови контрактів і наразі шукають виходи з непростої ситуації, що склалася.

Податкові пільги і дотації – ті, що не всім і кожному

А тим часом Рада підтримала зниження ставки експортного ПДВ з 20% до 14% для окремих видів сільськогосподарської продукції. Зокрема, якщо виробник постачатиме на експорт велику рогату худобу і живих свиней, незбиране молоко, пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, соєві боби, цукровий буряк, насіння льону, свиріпи, ріпаку, соняшника, насіння і плоди інших олійних культур, то ПДВ для нього зменшується на 6%. Тобто ці кошти залишаються в обігу.

Однак це рішення розкололо аграрну спільноту на два табори: «за» і «проти».
Ті, що апелюють проти, кажуть – це чергова нерівність і ціновий реверанс у бік великих агропереробників, зокрема, соняшнику, а конкретно компанії Кернел та її власника Андрія Веревського. А також, збільшення простору для маніпуляцій та махінацій з ПДВ через його адміністрування. Багатьох здивував вибір саме названих категорій сільськогосподарських товарів. Інші кажуть, що це добре для ринку, бо створює фінансовий резерв обігових коштів для аграріїв і допомагає бороти усілякі “скрутки”.

Утім, такий податковий “подарунок” від депутатів окремим сільгоспвиробникам виявився цього року не єдиним для галузі в цілому. У 2021 році, коли запрацює ринок землі, на допомогу аграріям держава спрямує 4,5 млрд грн – на 500 млн грн більше, ніж у 2020 році.

Під час планування бюджету на 2020 рік очікувалося, що більшість державних дотацій аграріям піде на компенсацію кредитів малим фермерам на купівлю сільгоспземель. Однак згодом цю допомогу спрямували на інші програми, зокрема на здешевлення кредитів і тваринництво. Але фермерам, які захочуть придбати землю, держава пообіцяла компенсувати частину відсоткової ставки за такими кредитами. Також вперше у державному бюджеті були передбачені видатки для виробників, які втратили свій урожай в результаті надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. І до того ж сільськогосподарські кооперативи тепер будуть включатись як реципієнти до всіх програм державної підтримки АПК.

Отже, є надії, що все це допоможе здолати негативні тенденції, які склалися у вітчизняному агросекторі у 2020-му. Наскільки ці надії міцні – то вже інше питання.

Марина Нечипоренко

Джерело: Укрінформ

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Агрохолдингам стане приємно, а бюджету – не факт: до чого призведе зниження ПДВ на агропродукцію

Чергова ініціатива щодо пільги полягає у зниженні податку на додану вартість (ПДВ) з 20% до 14% для окремих категорій товарів на митній території України.

БізнесЦензор намагався розібратись, якими будуть наслідки нової аграрної пільги. Юристи кажуть, що наслідки новації передбачити важко.

З одного боку, послаблення податкового тиску для визначеного переліку продукції має призвести до збільшення виробництва цієї продукції.

Крім того, автори новації вказують, що вона може знизити обсяги так званих скруток ПДВ. Нібито, профіт від порушення законодавства стане меншим через зниження податкових кредитів. Таким чином вартість "скруток" стане менш вигідною, зважаючи на можливі ризики.

З іншого боку, новація може призвести до зниження надходжень до держбюджету при внутрішніх продажах і імпорті пільгових груп товарів. Це має компенсувати збільшення обсягів виробництва і продажу, що є лише прогнозом.

До того ж, різні ставки ПДВ для окремих груп товарів завжди несуть ризик підміни одного товару іншим, щоб отримати пільгу.

Хто лобіював законопроєкт?

Відповідний проєкт закону №3656 зі змінами до Податкового кодексу (ПКУ) був зареєстрований в червні двома десятками депутатів з різних фракцій.

Він передбачає зниження ПДВ до 14% для 15 видів продукції згідно українського класифікатора товарів зовнішньо економічної діяльності (УКТ ЗЕД) на митній території України.

Це означає, що ПДВ знижується для продажів всередині країни. При експорті, як відомо, ставка ПДВ складає 0%.

До переліку пільгових увійшли найбільші експортні товари агропромислового комплексу (АПК) – кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь, соя. А також сировина для експортних товарів.

В першу чергу це насіння соняшнику. Як відомо, Україна – найбільший експортер соняшникової олії в світі.

Загалом проєкт "штовхають" лобісти великих українських агрохолдингів, які мають вертикальну інтеграцію: вирощують пшеницю, кукурузу для експорту, або сировину (соняшник, сою, рапс), яку переробляють на власних масло-екстракційних заводах (МЕЗ).

Як повідомляв БЦ, в першу п'ятірку операторів потужності з переробки олії входять Kernel Андрія Веревського, МХП Юрія Косюка, міжнародні корпорації Cargill, Bunge і Delta Wilmar.

Ці гравці купують сировину через внутрішньогрупові оборудки, тому не використовують "скрутки". Через зниження ПДВ до 14% на сировину для цих холдингів, вони зможуть зекономити свої обігові кошти.

Закупивши сировину для переробки олії на експорт, вони сплатять менше ПДВ. При цьому, держбюджет не зазнає особливих втрат, бо сплачене ПДВ буде відшкодовано при експорті. Для бюджету немає великої різниці - 20% ПДВ він протримає до експорту, або 14%.

Відповідно, серед авторів проєкту №3656, відмітились відомі аграрні лобісти. В основному, вони пов'язані з Kernel Веревського.

Це Олег Кулініч (Довіра) – помічник екс-нардепа Веревського, Мар'ян Заблоцький (СН) – помічник екс-нардепа Олексія Мушака, родича Веревського.

Також співавтором проєкту виступив Микола Сольский (СН) – голова аграрного Комітету Ради, який є співвласником компанії "Український аграрний холдинг".

Історія розгляду

Проєкт був прийнятий у першому читанні у вересні. За нього проголосували представники майже всіх фракцій парламенту, крім фракції Голос.

Але до другого читання між депутатами стався конфлікт. Проти проєкту раптом виступив голова фінансового комітету Ради Данило Гетманцев (СН), який сьогодні близький до умовної депутатської групи Ігоря Коломойскього на чолі з нардепом Олександром Дубінським.

Гетманцев заявив, що новація принесе збитки держбюджету, хоча сам голосував за проєкт - за основу.

Під час розгляду проєкту фінансовим Комітетом Ради 16 листопада група Дубінського виступила різко проти нього. Ольга Василевська-Смаглюк, екс-журналіст 1+1 Коломойського, навіть заявила, що "читала, як за позитивне голосування по цьому проєкту дають $10 тис".

В чому інтерес Гетманцева і групи Коломойського у протистоянні прийняттю цього проєкту – не дуже зрозуміло. На правах анонімності колеги Гетманцева розповідають, що в нього "особиста ненависть" до депутатської групи "Довіра".

Прикметно, що перед другим читанням в документ, який складається з трьох абзаців, було подано 545 правок.

Серед найбільших "спамерів" – Богдан Торохтій (СН), Олексій Ковальов (СН) та Тетяна Плачкова (ОПЗЖ).

Втім, були враховані лише чотири правки. Одна з додавання до списку пільг вівець і декілька технічних. Документи до другого читання були зареєстровані в Раді 2 грудня.

Які товари підпали під дію законопроєкту

Всього пропонується надати пільгу у 14% ПДВ для внутрішніх продажів товарів по 15 кодам УКТ ЗЕД. Як вже зазначалось, в основному – це експорті товари.

Згідно даних Митної служби, за 11 місяців 2020 року, загальна вартість експорту товарів по вцих кодах склала $10,1 млрд, а імпорту – 0,39 млрд.

Якими будуть наслідки введення пільг для цих товарів?

Ймовірне зменшення обсягу скруток

У пояснювальній записці до законопроєкту автори зазначають, що зменшення ставки ПДВ приведе до зменшення обсягів "скруток". Бо купувати фіктивний податковий кредит у "схемних" компаній буде менш вигідно.

Відповідно, законопроєкт ніяк не унеможливлює "скрутки", а лише робить їх менш привабливими.

Ймовірні втрати держбюджету

Не дивлячись на те, що запропоновані до пільгового ПДВ товари в основному експортні, частина їх споживається на внутрішньому ринку. В тому числі – імпортується.

В цьому разі не діє модель: менше податковий кредит – менше відшкодування при експорті.

В разі внутрішнього споживання продукції, бюджет отримає суму ПДВ на 6% менше. Прихильники проєкту зазначають, що ці втрати будуть компенсовані збільшенням обсягів виробництва та продажів. Втім, це лише прогноз.

Ймовірні зловживання з кодами УКТ ЗЕД

Різні ставки ПДВ для агропродукції створюють ризики маніпуляцій з кодами. За умови відсутності у контролюючих органів знань про специфіку товару, не складно видати насіння однієї культури за насіння іншої.

Чим більше ставок, тим більш заплутана система. Чим заплутаніша система, тим більше простору для зловживань.

Ваш вибір 'Подобається'.

Соняшник знову у лідерах: прогнози по посівам зернових на 2021 рік

Про це повідомила прес-служба УКАБ.

“З одного боку, це є певним критерієм і показником того, наскільки цей рік був складним для аграріїв. З іншого ж боку, це може слугувати певним рушієм для майбутнього збільшення посівних площ під інші культури. Базуючись на врожайності різних культур в 2020 році, ми в УКАБ вважаємо, що збільшення посівних площ буде для наступних культур: кукурудза, соняшник, соя, ячмінь”, - коментує Іван Колодяжний, аналітик УКАБ. 

З 900 тис. га «вільних» земель, трохи більше ніж половина, а саме 472 тис. га буде засіяно соняшником. Чому саме соняшник? Як вже описувалося раніше, більшість земель, які були не засіяні озимими культурами знаходяться на півдні України: Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя. Саме в цих областях останні декілька років спостерігалася посушлива погода, а соняшник серед усіх інших культур є однією з найбільш придатних культур до сухої погоди, і до того ж, саме соняшник є головною культурою, яка вирощується в цих областях (доля посівних площ під соняшник більше ніж будь-які інші культури). Також, варто враховувати те, що ціни на соняшник та соняшникову олію знаходяться на рекордно високому рівні, що дозволить аграріям заробити більше грошей. 

Найбільше земель засіяних соняшником буде в таких областях:

  • Миколаївська область - +75 тис. га;
  • Одеська область - + 137 тис. га;
  • Запорізька область - + 58 тис. га;
  • Дніпропетровська область - +38 тис. га;
  • Херсонська область - +26 тис. га.

piktochart_51510152

Таким чином, в 2021 році посівні площі під соняшник можуть сягнути рекордних 6,86 млн га, що дозволить Україні зібрати рекордний врожай соняшника на рівні – 17,8 млн т (якщо враховувати гарні погодні умови та урожайність по областям на рівні завершення збору врожаю 2019 року).

З 900 тис. га, майже 270 тис. га може бути засіяно кукурудзою

Найбільше кукурудзи буде засіяно в:

  • Одеська область -  + 59, 3 тис. га;
  • Черкаська область - + 48 тис. га;
  • Хмельницька область - + 35,1 тис. га.

my-visual-copy_51510285 (2)

Майже 99 тис. га буде засіяно ячменем та 70 тис. га соєю.

piktochart_51510737copy_51511121