Агропідприємство незаконно вирощувало врожай на державних землях

Про це повідомляє прес-служба прокуратури Дніпропетровської області.

Згідно з повідомленням, у листопаді 2016 року між Солонянським професійним аграрним ліцеєм та приватним підприємством був укладений договір підряду на виконання науково-технічних робіт.

В процесі слідства було встановлено, що дійсною метою укладання договору підряду було не виконання вказаних робіт, а використання підприємством земельної ділянки площею 65 га навчального закладу у комерційних цілях для вирощування врожаю на продаж.

Наразі вказаний договір підряду визнано недійсним, підприємство звільнило земельну ділянку державної власності.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Аграрії запропонували відкрити дані про обсяги зерна на елеваторах

Українська зернова асоціація ініціювала вдосконалення кількісного контролю на елеваторах. Такий превентивний спосіб покликаний запобігти подібних ситуацій, що сталась з Агроінвестгруп, повідомляє прес-служба УЗА.

Зокрема, УЗА пропонує змінити нормативно –правову базу, що передбачає вдосконалення механізму контролю за обігом зерна на елеваторах, відкритості та прозорості на ринку зберігання зерна, зменшення ризиків власників зерна-поклажодавців від недобросовісності роботи окремих суб’єктів господарювання на ринку надання елеваторних послуг.

УЗА публічно ініціювала роботу над вирішенням проблеми зловживань компанії «Агроінвестгруп» аби в подальшому унеможливити подібні випадки. Так, було проведено низку зустрічей з учасниками ринку, ми отримали пропозиції від бізнесу і громадськості. Все це ми опрацювали і публічно обговорили, і дійшли висновку, що дана пропозиція є найбільш ефективна і має превентивний характер.

Потенційний поклажодавець, в тому числі трейдерські компанії, що отримують право власності на зерно безпосередньо на елеваторі за умовами EXW, мають можливість перевірити станом на дату укладання контракту, об’єм зерна, того чи іншого виду та класу, який зберігається на елеваторі та пропонується ним до продажу на умовах EXW. Така інформація є першою ланкою в перевірці Зернового складу на благонадійність та відкритість. Однак, варто зазначити, що на етапі перевірки зернового складу, поряд з отриманням інформації з реєстру, є важливою також співпраця трейдерів з сюрвеєрськими компаніями. Так, маючи інформацію з реєстру про об’єм наявного зерна на елеваторі, представник сюрвеєра зможе перевіряти не тільки об’єм виду зерна, який розглядається трейдером до контрактування, але і перевірити загальний об’єм такого виду зерна, того чи іншого виду та класу, що зберігається в цей час на елеваторі. Поєднання двох ланок перевірки надасть можливість діючим та потенційним поклажодавцям мінімізувати свої ризики при користуванні послугами зернових складів та ввірені їм для зберігання своєї власності.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні немає інформації про використання 8 млн га державних земель

Два останні роки Україна звітує про рекордні врожаї. Але якщо подивитися впритул, ми впевнені аутсайдери за рівнем урожайності з гектару, пише Економічна правда.

Урожайність пшениці у нас у 2,4 рази нижча за німецьку та у 1,3 рази за польську. Урожайність овочів - у 3,9 та 3,4 рази відповідно. Більше того -  43% ріллі поступово втрачають гумус та поживні речовини.

Ситуація була б набагато кращою, якби у статистиці не брали участь землі найбільшого агрохолдингу країни - держави.

Чиновники вирішують долю 25% усіх земель, або 10,5 млн га.

Такої кількістю земель може похвалитись не кожна країна Європи: наприклад, у Німеччині всього 12 млн га ріллі - як державної, так і приватної.

Величезні ділянки земель найбільшого агрохолдингу залишаються "тера інкогніта" для усіх, крім чиновників.

Навіть Держгеокадастр, який держава зобов’язала картографувати та перерахувати всі землі, має найгірше уявлення саме про стан земель, що контролюються Україною.

За даними економіста Київської школи економіки Олега Нів’євського, у користуванні державних підприємств перебуває близько 550 тис. га, у користуванні Національної академії аграрних наук (НААН) ще 450 тис га (чверть Києва), з яких не оформлено правовстановлюючих документів на земельні ділянки площею 34,7 тис. гектар.

"Потаємність" у оформлені земель пояснюється просто - поки земля залишається "непорахованою", на ній можна додатково заробити.

На самозахоплених державних землях ростуть незаконні будівлі або ж їх обробляють за заниженими цінами "друзі" посадових осіб.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Рентабельний бізнес: вирощування люцерни сулить гарний прибуток

Ця цінна бобова культура є прекрасним кормом для сільськогосподарських тварин. Два кілограми люцернового сіна прирівнюються за поживністю до кілограма вівса. Крім того, люцерна, як і всі бобові, може бути прекрасним сидератом, який збагатить ґрунт азотом, пише pro-consulting.ua.

Коріння цієї рослини йдуть в землю на кілька метрів, тому люцерна добуде собі воду навіть в посушливих регіонах, однак при застосуванні поливу її врожайність зростає вдвічі.

Люцерну вирощують навіть в пустелях Аравійського півострова, але чомусь в Україні їй приділяють незаслужено мало уваги.

Інвестувавши в виробництво люцерни в нашій країні, можна зайняти вільну рентабельну нішу бізнесу, попутно відновивши продуктивність збіднених ґрунтів.

Аналітиками Pro-Consulting підготовлений бізнес-план вирощування люцерни на площі 1,5 тис. гектарів. Застосування сортів насіння Серафима дозволить щорічно одержувати 100 тис. тонн цінної зеленої біомаси. Після сушіння з неї вийде близько 25 тис. тонн сіна, яке буде пресувати в тюки по 20 кг і поставлятися на експорт.

Для вирощування люцерни найбільш підходять ґрунтово-кліматичні умови південного сходу України - Дніпропетровська, Запорізька області. Там же недалеко розташовані і українські порти, через які отримане сіно відправлятиметься на ринки арабських країн, які гостро потребують кормів для худоби.

Вже на другий рік з моменту початку реалізації бізнес-плану виручка від продажу люцерни перевищить 1 млн доларів США, що дозволить покрити всі витрати на організацію підприємства. На третій рік грошовий обсяг продажів подвоїться і буде залишатися стабільним протягом наступних трьох років.

Після закінчення циклу життя люцерни, поле можна буде знову засіяти, витративши малу частину отриманих доходів. А можна перейти і на іншу культуру, оскільки ґрунт після люцерни буде рясно збагачена азотом та іншими поживними речовинами, а люцерною засіяти нову збіднену ділянку. Таким чином інвестор зможе одночасно збільшувати свій капітал і підвищувати продуктивність землі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Російський осетер масово мігрує в Україну

Керівництво Азовського басейну філії «Росморпорт» (РФ) вступило в суперечку з «Росрибальством» через питання, яку рибу варто випускати в річку Дон, пише Главком.

«У Москві вимагають осетра і лосося, поки їм намагаються пояснити чому це не потрібно і неможливо», - пояснюють російські чиновники.

«Ми мали намір випустити ляща і сазана, але «Росрибальство» висунуло вимоги по випуску молоді чорноморського лосося і російського осетра. У 2018 році ми неодноразово повідомляли їм про те, що виконати це неможливо через відсутність на рибоводних заводах Ростовської області необхідної кількості молоді осетра і лосося. Але випуск ляща і сазана нам так і не узгодили», - повідомив директор Азовського басейну філії підприємства Андрій Вахрушев.

У свою чергу екс-міністр сільського господарства Ростовської області В'ячеслав Василенко поділився думкою про те, що вирощений в Ростовській області вважає за краще йти жити в Україну. Де його і ловлять місцеві рибалки.

Видання privet-rostov також зазначає, що у найближчі роки випуск молодого російського осетра малоймовірний. «Це пов'язано відразу з двома факторами: будівництвом Керченського мосту і Багаєвського гідровузла. Підрядники, мабуть, скупили всю рибу, щоб компенсувати свої роботи», - пише російське медіа.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В українських сховищах стрімко закінчується яблуко

Обмежена пропозиція знову не дозволила в повній мірі розкрити весь потенціал українського яблука в країнах, які готові були платити за нього найвищу ціну. Мова, перш за все, йде про ринки з найбільшим потенціалом зростання, а саме - країни Південної Азії та Близького Сходу, пише Інфо-Шувар.

«Сьогодні ми маємо дефіцит яблука експортної якості на фоні надлишкової пропозиції на внутрішньому ринку, яка, до речі, продовжує зростати. Далеко не всі господарства сьогодні можуть розраховувати на відносно високу ціну, навіть, на внутрішньому ринку, тому що в багатьох якість яблука помітно погіршилась під час зберігання. Про експорт такої продукції мова взагалі не йде. Тому, тиск на внутрішні ціни може лише посилитись найближчими днями», - розповідає Тетяна Гетьман, керівник департаменту «Аналітика» ОРСП «Шувар», найбільшого в Західній Україні гуртового ринку сільгосппродукції.

Як вже повідомляли в інформаційному центрі «Інфо-Шувар», в поточному сезоні Україні вдалось суттєво збільшити обсяг експорту яблука, але головним досягненням цього сезону експерти ринку називають суттєве розширення географії експорту. Так, в ТОП-5 країн-покупців потрапили ОАЕ, ця країна платила одну з найвищих цін за українське яблуко. Також, наше яблуко експортувалось до Великобританії, Лівії, Саудівської Аравії, Іраку, Сингапуру, Малайзії, Шрі-Ланки та інших країн. Втім, вже з весни коло іноземних покупців може суттєво скоротитись. Причина - відсутність в Україні яблука експортної якості в кількості, яка б дозволила виконати вимоги покупця щодо забезпечення графіку постачання до кінця сезону.

«Це правда і це дуже прикро. В українських сховищах майже закінчилось яблуко, з яким можна було б гідно виглядати на «дорогих» ринках збуту. Сорт Роял Гала є найбільш популярним в країнах Азії та Близького Сходу, але в Україні сьогодні існує дуже обмежена кількість господарств, які можуть виконати замовлення, навіть, мінімального об’єму, яке передбачає 2-3 контейнери яблука відповідної якості протягом тижня та повторити такий тиждень декілька разів по чітко визначеному графіку»,- каже Володимир Гуржій керівник «АУСП Фрут».

Як зазначив експерт, поточний сезон дав можливість українським трейдерам ще більше заглибитись в нюанси експорту яблука. До існуючих додався цілий пласт нових проблем, без вирішення яких, подальший розвиток яблучного експорту в Україні неможливий.

“Експорт - це не лише якісне яблуко. Я б, навіть, сказав, що саме по собі яблуко вторинне, набагато важливіші бізнес-компетенції всіх учасників ланцюга поставок. А нам до сих пір заважають проблеми, які наші конкуренти вважають дитячими. Наприклад, пакування в неякісну тару, зрив плану поставок комплектуючих, а в результаті, зрив графіку поставок яблук по визначеному з покупцем плану, порушення режиму логістики – це далеко не весь перелік того, що може водночас помножити на нуль всі зусилля експортера і сформувати не дуже гарний імідж країні в цілому”, - розповідає Володимир Гуржій.

Фахівець впевнений, такі сорти як Гала (смугастих клонів, еталоном яких є клон Роял), Ред Делішес (темно забарвлені клони, яскраво вираженої видовженої форми плодів), Фуджі (із забарвленням 70%+ червоного), Гренні Сміт (тільки зеленого кольору) в садах України можна вирощувати не гіршої якості, ніж в садах Італії і точно краще, ніж в Польщі. Але українські трейдери, при знайомстві із іноземними покупцями, одразу ж намагаються запропонувати таку ж саму ціну, яку пропонують поляки, або, навіть, нижчу і це серйозна стратегічна помилка в розвитку експортного напрямку.

“В цьому сезоні наша компанія постачала українське яблуко в 14 країн світу за цінами трохи дешевше від італійського і тільки тому, що ми, як країна – постачальник, ще вважаємось новачками на цьому ринку. Коли буде відшліфований весь експортний механізм і ми зможемо запропонувати десятки тисяч тон яблука пріоритетних сортів відповідної якості, я впевнений, наше яблуко в країнах Азії та Близького сходу будуть купувати не дешевше, ніж італійське”, - додає пан Гуржій. “Велике сподівання ми покладаємо на ринок Індії , приймаємо активну участь у формуванні пробних партій до цієї країни і сподіваємось отримати підписаний протокол про співпрацю вже на наступний сезон. Цінність ринку Індії полягає в тому, що туди можна експортувати не тільки яблука сортів Роял Гала, Ред Делішес та Фуджі, а й такі сорти як Айдаред, Джонагоред, Ред Джонапринц, Флоріна, які сьогодні досить серйозно тиснуть об’ємом на внутрішній ринок”.

З липня 2018 року по лютий 2019 року на зовні було продано понад 38 тис. тонн українського яблука, тобто, 1,5 рази більше, ніж в той самий період рік тому. В січні 2019 року, по відношенню до грудня 2018 року, Україна збільшила експорт яблука більш, ніж в 1,5 рази, а в лютому темпи приросту скоротились до 35%, хоча, в останній місяць зими було експортовано рекордні в цьому сезоні 11,1 тис. тонн яблука.

Фахівці «Інфо-Шувар» наголошують на тому, що зменшення поставок назовні негативно відіб’ється на внутрішніх цінах, продавати неякісне яблуко стане ще важче. Починаючи від листопада і середини березня, вартість українського яблука суттєво не змінилась, а діапазон відпускних цін на українських гуртових ринках залишався досить широким. На найбільшому в Західній Україні гуртовому ринку «Шувар» у Львові найпопулярніші сорти пропонуються сьогодні по 3-10 грн/кг (0,09-0,33 EUR/кг). Ціна напряму залежить від якості продукції, найгірше продається саме дешеве яблуко в бананових ящиках, тоді як власники яблука екстра якості в коробках з гофрокартону та шпонових ящиках продають його успішніше і значно дорожче.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview