Олександр Покришка: держава збільшить фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн.

AR: В чому полягає державна політика щодо підтримки, становлення і розвитку фермерських господарств?

Фермерським господарствам відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» надається державна підтримка. Щорічно Кабінет Міністрів України в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Таку державну підтримку можуть отримати новостворені фермерські господарства у період становлення, фермерські господарства з відокремленими фермерськими садибами, фермерські господарства, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років.

AR: На що спрямована діяльність Укрдержфонду?

Український державний фонд підтримки фермерських господарств – це державна бюджетна установа, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо надання фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Щороку Укрдержфонд надає фінансову підтримку українським фермерам на поворотній та безповоротній основі. У 2017 році в Державному бюджеті України передбачено 65 млн. грн. для підтримки фермерських господарств на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

AR: Як часто фермерські господарства звертаються за підтримкою до цієї установи? Який ступінь довіри громадян до Укрдержфонду?

З 1995 по 2016 рік Укрдержфондом було надано близько 600 млн. грн. фінансової допомоги фермерам. З них: 182 млн. грн. – безповоротної фінансової підтримки. Однак, з 2010 року фінансування за цією статтею призупинено. Також було надано понад 400 млн. грн. поворотної фінансової підтримки. Отримати таку допомогу могли всі без винятку фермерські господарства на конкурсних засадах, які не мають заборгованості перед Укрдержфондом. Таким чином, державну фінансову підтримку через Укрдержфонд на безповоротній та поворотній основі отримали тисячі фермерських господарств.

AR: Звертатися до Укрдержфонду мають право тільки зареєстровані фермерські господарства чи приватні особи також можуть отримати допомогу?

Якщо говорити про фінансову підтримку, то за її отриманням до Укрдержфонду може звертатись будь-яке фермерське господарство незалежно від форми державної реєстрації, тобто і юридична особа, і фізична особа-підприємець.

AR: Фінансування Фонду здійснюється державою чи є іноземні інвестиції?

Оскільки Укрдержфонд є державною бюджетною установою, його фінансування здійснюється виключно державою.

AR: Часто невеликі фермерські господарства вказують на відсутність державної підтримки своєї діяльності. В чому Ви вбачаєте причину таких тверджень?

В першу чергу це пов’язано з тим, що до сьогодні приділялася недостатня увага інформаційній політиці УДФ. Саме тому зараз Укрдержфонд розпочав масштабну інформаційну кампанію щодо проведення конкурсу на отримання державної фінансової підтримки. У газеті «Вісник «Фермер України» опубліковане централізоване оголошення про початок прийому документів від фермерських господарств регіональними відділеннями Фонду з 18 липня по 16 серпня 2017 року для участі у конкурсі. Таке оголошення одночасно було розміщено на офіційному сайті Укрдержфонду, на офіційних сторінках Фонду у мережі Facebook, у найтиражніших обласних друкованих ЗМІ, на сайтах обласних державних адміністрацій та всеукраїнських сайтах новин. Ці заходи дозволять більш широкому колу українських фермерів дізнатись про можливість отримання фінансової підтримки від держави. Задля підвищення рівня обізнаності така ж робота проводитиметься і надалі.

AR: Олександре Васильовичу, Ви нещодавно очолили Укрдержфонд. Що Вам би хотілося вдосконалити у його роботі? На чому буде акцентовано Вашу програму із розвитку Укрдержфонду?

На сьогодні пріоритетними напрямками розвитку Фонду, враховуючи й основні напрями діяльності, є: 

  • налагодження співпраці з державними банками щодо можливої співпраці та консорціумного співфінансування фермерів, що сприятиме збільшенню обсягів фінансування, здешевленню вартості банківського кредитування для фермера та розширенню інших фінансових можливостей;
  • продовження роботи зі створення реєстру експортерів та інвестиційних проектів, завдяки якому будь-який фермер зможе налагодити бажану співпрацю з іноземними партнерами щодо експорту своєї продукції за межі України тощо;
  • налагодження співпраці з Всеукраїнськими громадськими та міжнародними галузевими організаціями;
  • створення курсу дистанційного навчання для фермерів спільно з фахівцями Всеукраїнської мережі фахівців і практиків з регіонального та місцевого розвитку «Регіонет».

AR: Якою на Вашу думку є перспектива розвитку фермерських господарств в Україні. Які чинники впливатимуть на їхній розвиток?

Фермерських рух в Україні розвивається дуже швидкими темпами, тому у наступному році держава планує збільшити фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн. з наданням максимального розміру безвідсоткового кредиту – 1 млн. грн.

AR: Які вживатимуться заходи для популяризації роботи Фонду для максимального охоплення і підтримки фермерських господарств України?

У 2017 році Укрдержфондом значна увага приділяється інформаційній політиці як одному з основних інструментів реалізації державної політики в сфері підтримки фермерських господарств. Так, нещодавно у мережі Facebook були створені офіційні сторінки дирекції Укрдержфонду та його регіональних відділень, що є у кожному регіоні України. Завдяки таким крокам українські фермери можуть вчасно довідатись про останні новини щодо політики, яку проводить Мінагро у сфері розбудови фермерського руху, а також дізнатись про події у Фонді, зокрема, й про початок конкурсу на надання державної фінансової підтримки. Запрацював оновлений сайт Укрдержфонду, який оперативно висвітлює останні події в аграрному секторі країни, містить корисну інформацію для фермерів, які бажають отримати фінансову допомогу від держави. Укрдержфонд почав активно долучатись до виставкової діяльності у агропромисловій сфері, зокрема, до ХХІХ Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2017». Під час проведення таких заходів дирекцією Укрдержфонду будуть надаватись всебічні консультації фермерам з детальним роз’ясненням щодо можливість отримання державної фінансової підтримки.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Блонські: Фермерські сироварні набирають обертів в Україні

AR: Що стало для вас вирішальним критерієм для вибору місця організації господарства: кліматичні особливості, економічні, ментальні? Чому саме Центральна Україна? Чи можливо було створити подібне підприємство на Сході країни?

Вибрали Полтавську область, бо тут живуть наші родичі. На Сході за бажання теж було б реально почати подібний бізнес. Але ми Схід не розглядали, тому що боялися, що з будь-якої областю може статися те, що сталося з Луганськом. Наше підприємство знаходиться в Миргородському районі, селі Вовнянка - сподобався будинок, двір, місце розташування, підійшла ціна. Вибираючи будинок, ми вже знали, чим будемо займатися.

AR: Розкажіть детальніше про ваш проект: як виникла ідея, де шукали ресурси, чи є державна підтримка таких починань, наскільки кліматична і сировинна бази Полтавщини підходять для такого виду виробництва?

Олександр Блонський за професією технолог громадського харчування. У Луганську він працював шеф-кухарем у багатьох ресторанах, був бренд-шефом мережі ресторанів. У Києві на стажуванні один грузин на словах "навчив" варити бринзу і сулугуні. Пізніше в пивоварні "Бірхофф" в Луганську почав варити домашні сири, які користувалися популярністю серед гостей. Минув час. Допоміг відкрити не один ресторан. Почалася війна ... Я на 3 місяці вагітності. Виїхали до моїх батьків "відсидітися" на тиждень, потім на два, на місяць ... Закінчилися гроші. І на останні 300 грн. Саша закупив молоко і вирішив варити сир і продавати на ринку. Було складно з реалізацією, для місцевих жителів - дорого, та до того ж вони звикли до магазинного продукту. Возив сир на ринок за 60 км, виручених коштів вистачало на заправку машини. Народилася донька Злата, пройшов рік і прийшло розуміння, що в найближчому майбутньому ми не повернемося до Луганська. А отже, щось треба вирішувати з власним житлом. Ось так ми і опинилися під Миргородом. І почали все спочатку. Інший будинок, інша місцевість, інші знайомства. Цієї зими отримали грант для переселенців на розвиток бізнесу, що дало нам можливість зробити великий крок - почали будівництво сирного льоху. Від держави ми жодної підтримки не отримуємо. Звернулися щодо земельної ділянки, але поки відповіли, що немає вільних територій в селі. Скрізь паї. Полтавщина завжди славилася молочними ріками, сировинна база є.

AR: Опишіть, будь ласка, весь цикл виробництва: обслуговування тварин, корми, технології виробництва, зберігання, транспортування.

У нас поки 10 дійних кіз, 18 козенят, 2 порося, 3 теляти, кури, качки. Усі корми купуються, через те, що ми не маємо пайових територій. Господарський двір у нас на орендованій території. Додатково козяче і коров'яче молоко закуповуємо у місцевого населення. Регулярно молоко тестується міні-лабораторією на кілька показників. Є сирна ванна - 300 літрів, де вариться сир. Потім в спеціальних формах створюється сирний згусток. На наступний день сир відправляється в солочную ванну. Потім природним шляхом обсихає. Після всього, в залежності від того, який вид сиру необхідно зробити, він потрапляє в певні умови. Якщо це твердий сир - він обсихає, регулярно перевертається, миється жорсткою щіткою. Якщо це сир з цвіллю - йому необхідна висока вологість. У виробництві сиру, крім молока, молокозгорнувального ферменту і солі, нічого не використовуємо. Консерванти, стартери цвілі, антіплесень, закваски - продукти, які "роблять" сир і "подовжують йому життя", на нашому виробництві немає.

AR: Які види сиру виготовляєте і в якому співвідношенні один до одного?

Зараз я варю сир з козячого та коров'ячого молока, а також їх змішую. Є свіжий сир (2-3 дні), є тверді (витримані до 2-х міс.), з благородною цвіллю і м'який вершковий. Нещодавно почали робити вершкове масло, поки в ручному форматі, але плануємо купити обладнання. Також зараз йде закладка сиру на витримку - для отримання екстратвердих видів сиру.

AR: Як відбувається реалізація? З якими складнощами в логістиці та технічному відношенні ви стикаєтеся?


У нас є постійні покупці в Миргороді, яким ми постачаємо продукт. Часто люди самі до нас заїжджають додому за сиром, щоб подивитися на наше господарство. Основні продажі - через Facebook, відправляємо Новою поштою по всій Україні. Наразі основна складність полягає в тому, що нас всього лише "дві з половиною людини": я, мій чоловік і дочка Злата (2,8 років). Катастрофічно не вистачає робочих рук! Сайт та інтернет магазин з нашою продукцією зараз в процесі розробки. Тому прийом замовлень відбувається в ручну через переписку на Facebook. Ми готові дати офіційну роботу людям (тим більше переселенцям): відповідальним, працьовитим, без шкідливих звичок і тим, що мають бодай якусь мету в житті. Але, на жаль, поки що нам такі ще не зустрілися. З приводу логістики: молоко закуповується в сусідньому селі (60 км), важко контролювати якість приймального молока. Тому є в планах розвиток власної козячої ферми до 50 голів, щоб повністю працювати на своїй сировині.

AR: Щодо контролю якості: які ви проходите процедури? Чи складно отримати сертифікацію?

Молоко тестується міні-лабораторією на кілька показників: жирність, вода, антибіотики. Козам на нашій фермі ветеринари роблять необхідні щеплення. Отримання сертифікатів на цех і сир - наші найближчі цілі. Зараз виконуємо необхідні вимоги для цього.

AR: Яким бачите розвиток свого бізнесу? Чи хочете експортувати продукцію в ЄС? Можливо, вже є пропозиції? Наскільки український фермерський сир конкурентно здатний у світових масштабах?

Ми ставимо собі за мету - створення сімейного бізнесу. Ми хочемо, щоб наші діти, онуки продовжували цей бізнес, секрети і навички передавалися у спадок. А продукція - щоб не встигала доходити до магазину, а розходилася ще на фермі. Регулярно надходять пропозиції про співпрацю з магазинами, але ми поки відмовляємося: ми хочемо контролювати якість сиру самі. За світовими брендами ми не женемося, не називаємо свої сири відомими брендами "Дор блю", "Камембер", "Пармезан" ... Ми готуємо авторські сири, фермерські, домашні. І ми знайшли свого покупця. Плани дуже амбітні! Ми не збираємося зупинятися тільки на виробництві сиру, є в планах й інші продукти. Через те, що ми в "минулому житті" працівники ресторанного бізнесу, є мрія - свій ресторанчик. Чоловік любить готувати, він професіонал своєї справи. Також хочемо розвивати зелений туризм. Що стосується експорту: наш сир вже побував за кордоном, правда "експортували" його самі покупці, його часто беруть на гостинці друзям і близьким.

AR: Які сорти до смаку українському споживачеві?

Виявляється, наші люди люблять козячий сир із блакитною пліснявою. А також дуже "ароматні" і гострі види сирів.

AR: Які фактори ви враховуєте при постановці ціни?

Ми орієнтуємося на середній сегмент, щоб бути доступними за ціною для більшості людей. Хоча наші колеги говорять, що ми продаємо дешево.

AR: Чи стикалися ви з конкурентами? Наскільки подібний бізнес розвинений в Україні?

Ми нікого конкурентами не вважаємо. Фермерські сироварні набирають обертів в Україні. І це чудово, що нарешті у нас є можливість споживати натуральний продукт. У кожної сироварні своя ідея, свій сир, свій смак, свій споживач. Ми всі різні. У нас є друзі, теж сировари. Ми обмінюємося досвідом, порадами, але все одно у кожного продукт виходить різний. Як у кожної господині борщ. Цим нам і цікавий сирний бізнес.

AR: Можливо, є поради, які Ви можете дати фермерам-початківцям (необов'язково в сироварінні). Чи є лайфхаки, які можуть стати в нагоді вашим колегам?

Ми теж початківці. Можу одне сказати: якщо вибрав справу до душі, бачиш кінцевий результат, віриш у свої сили і готовий попрацювати - ти приречений на успіх.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Кушнірук: Земельна Реформа сприятиме розвитку малих фермерських господарств

На думку експерта, порівняно із рівнем 80-х, 90-х років минулого століття, зараз спостерігається активний розвиток сільського господарства. Але при цьому відбувається доволі неоднозначний процес: розвиток аграрного сектора відбувається за рахунок укрупнення підприємств. Україна - велика аграрна держава, що має багато землі, особливо, в степній частині. І забезпечити виробництвом всю степну частину за рахунок фермерів просто фізично неможливо. Тому об’єктивно відбувається процес формування великих господарств із великою потужною технікою. І вони поступово вичавлюють не тільки малий, а й середній бізнес із агросектора. Методи роботи агрохолдингів  спрямовані переважно на виробництво і експорт продукції. Товар може мати незначну додану вартість, але за рахунок валу цілком забезпечується ефективність діяльності і прибутковість великих фермерських господарств. До слова, питання прибутковості аграрного сектора на сьогодні відпало абсолютно. Слід лише оптимізувати цю прибутковість. Але у випадку збереження мораторію продовжуватиме відбуватися процес формування великих агрохолдингів, які не дадуть можливості розвиватися всім іншим видам бізнесу. Це небезпечно тим, що 30% українців, які проживають у сільській місцевості, залишаться без роботи. За такого розвитку подій, люди, що не матимуть можливості працювати в малих населених пунктах, будуть змушені їхати у великі міста чи за кордон.

Наразі вже простежується тенденція, за якої знелюднюються цілі області, до прикладу, Чернігівська - там жахлива ситуація. Тому питання Земельної Реформи зводиться до того, яка у нас буде модель життя в сільській місцевості. Чи можуть фермерські господарства конкурувати із агрохолдингами, якщо вони працюють в одній площині? Очевидно, що не зможуть. Велике господарство завжди ефективніше: воно може закупити все дешевше, може використати більш потужну техніку, продати все більшими партіями і отримати додатковий прибуток. Фермер по відношенню до аграрних холдингів - не конкурент. Завдання полягає в тому, щоб побудувати ефективну модель аграрного бізнесу, за якої фермер працюватиме в нішевому сегменті (екологічно чиста продукція, виноградарство, садівництво тощо). Для цього йому не знадобиться 1000 га, достатньо не більше 200 га. Але що необхідно дати фермеру, щоб він зміг ефективно працювати у своєму сегменті? Для того, щоб сад (виноградник чи інший продукт) став прибутковим, знадобиться 10-15 років, відповідно, необхідно, щоб земля знаходилась в руках у людини щонайменше цей період часу. Але мало хто ризикуватиме вкладати кошти в орендовану землю, добре піклуються тільки про свою власність. І прийняття Земельної Реформи спрямоване на стимулювання розвитку малого фермера.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Фурсенко: селяни позбавлені права виробляти продукцію і планувати свій розвиток.

На думку експерта, перед тим, як впроваджувати Земельну Реформу, українська влада має поставити перед собою важливе питання і шукати шляхи його вирішення. А саме: якою ми бачимо Україну за 30-50 років: убранізованою з концентрацією населення у великих містах чи децентралізованою із рівномірним розселенням людей по всій території країни? Звідси потрібно відштовхуватися у форматі впровадження ринку землі, обігу земель сільськогосподарського призначення.

На сьогодні великі аграрні підприємства надають величезну підтримку державному бюджету за рахунок валютного прибутку. Якщо аналізувати досвід інших країн, подібну ситуацію можна побачити у Бразилії, сільське населення якої становить 7%. Всі землі належать аграрним компаніям і уряд Бразилії думає: як і які ввести обмеження, щоб повернути ринок селянам. Латвія запровадила ринок землі одразу без обмежень, пенсійні фонди багатьох більш заможних країн, таких як Швеція і Данія, викупили земельні наділи, і латвійські селяни емігрувати працювати у Великобританію. В результаті, у країні, яка статистично має 2,3 мільйони населення, проживає 1,4 мільйони.

Окремо Фурсенко звертає увагу на статус селян.

Ми багато говоримо про фермерів, фермери мають юридичний статус, а селянин, який працює на своєму городі, на своїх 2-3 гектарах? Він не має статусу виробника продукції, тому в статистичні дані він не потрапляє. А насправді, скільки відсотків картоплі виробляє селянин - більше 90%, молока - більше 70%. Це не підприємство, це звичайний сільський мешканець, який працює поза межами законодавчого поля. Ми очікуємо на Пенсійну Реформу, яка передбачатиме 35 років трудового стажу. Де взяти селянину 35 років трудового стажу, попри те, що він кожного ранку встає і працює на своїх ділянках з ранку до ночі? Він не виробник, він не матиме стажу, він не отримуватиме пенсії, куди він поїде? Звичайно, в місто.

Крім того, існує величезна проблема з Земельним Кадастром. В одній із областей країни наразі проводиться пілотний проект, в рамках якого на території новоствореної об’єднаної громади зібрали всіх зацікавлених власників земельних наділів, враховуючи лісників, водників - тих, хто має акт на право власності земельної ділянки.

Виникає цікава ситуація: ми маємо акт на власність 120 га, а кадастр показує значно менше - 93 га. На чиїй стороні правда? Адже, земля одна і та сама. Державні акти на право власності у державних органах, а кількість землі різна. Звідси висновок: що ми будемо продавати? Ми стикнемося із судовими рішеннями. Литва зняла мораторій, але поставила обмеження: власники мають право продавати землю, держава - ні. А ми зараз хочемо продати державні землі, хоча невідомо - де і як вони знаходяться. Ми маємо незрозумілі генеральні плани, межі за рамками населених пунктів не інвентаризовані. Це величезний спектр проблем, який потребує колосальних інвестиції. Держава не займалася цим питанням 25 років, і навряд чи стане займатися тепер, адже незабаром вибори до Парламенту. Натомість громади і звичайні селяни позбавлені права не тільки виробляти продукцію, а планувати свій розвиток.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що дасть Україні нова політика сільського розвитку

Акцент робиться не тільки на розвиток територій, але й на максимальне задоволення потреб та інтересів сільського населення. Причому людський фактор стає домінуючим.
 

Для нашої країни такі підходи є новаційними. Тому ми прискіпливо вивчаємо вдалі практики сільського розвитку успішних країн і, в першу чергу, – Сполучених Штатів Америки, Канади, країн ЄС. А також використовуємо досвід провідних експертів у цій царині, дослухаємося до їх рекомендацій.

Томас Джонс належить якраз до числа таких відомих у світі експертів. Він є професором економіки сільського господарства Університету Френка Міллера та Школи міжнародних відносин Університету Міссурі (США). Він спеціалізується на економіці розвитку сільської місцевості, аналізі економічного впливу, фінансах місцевого самоврядування. Кілька років тому він консультував уряд України у питаннях зміни політики сільського господарства та розвитку сільських регіонів.
Нещодавно Томас Джонс побував у нашій країні. Він охоче відповів на запитання щодо доцільності впровадження нової сільської політики та її перспектив.

- Яка мета вашого перебування в Україні?
- Я приїхав до України задля того, щоб дізнатися, в якому контексті тут розвивається сільська політика. На основі даних, які отримаю, та з урахуванням досвіду США, Канади та країн Європейського Союзу ми разом із науковцями Університету Міссурі підготуємо рекомендації щодо реалізації політики сільського розвитку для українського уряду.

Сільський розвиток на основі лідерства громад повинен розроблятися дуже ретельно, аби відповідати умовам тих країн, де ця програма впроваджується. Наші рекомендації також призначатимуться й місцевим органам влади. Уряд повинен створити умови для відповідної роботи місцевої влади. А остання, в свою чергу, має отримати приклади успішної роботи з територіальними громадами, які теж вибирають власні стратегії. Ми сподіваємося, що зможемо надати ідеї, які стимулюватимуть їхні власні інновації.

Тому нині мені дуже важливо зрозуміти реальну ситуацію, що складається в українській сільській місцевості.

- Ви вже мали нагоду познайомитися з цією ситуацією. Як би ви її охарактеризували?
- Я бував в Україні кілька разів. Вперше - близько 15 років тому. І вже тоді вивчав можливості проведення аграрної та сільської політики. А також розглядав необхідність децентралізації влади.

Відтоді у вашій країні багато зроблено. Процес децентралізації влади вже відбувається. Активно створюються об’єднані територіальні громади. Водночас треба не забувати про те, що консолідовані територіальні громади зможуть забезпечувати процвітання, якщо мають для цього необхідні інструменти, фінансування та сприятливе для місцевого бізнесу регуляторне середовище.

- Що дасть для України нова політика сільського розвитку?
- Добре обґрунтована політика сільського розвитку дозволяє місцевій владі створювати умови, які будуть привабливими для нових роботодавців, інвесторів і, що найважливіше, - для молодих людей, які отримають стимули залишатися працювати в цих громадах, облаштовуватися разом зі своїми сім’ями. Я не випадково кажу, що найліпше ці питання вирішувати місцевій владі, бо вона знає сильні та слабкі сторони своєї території, запити населення.

- Чи пов’язане успішне здійснення політики сільського розвитку зі створенням повноцінного ринку землі в Україні?
- Розвиток сільських громад найперше залежить від двох активів – їх землі та населення. Місцевим органам влади важко ухвалювати правильні рішення, якщо вони не мають упевненості в тому, яким чином використовуватиметься земля, як продаватиметься, як регулюватимуться питання, пов’язані з нею.

Не менш важливим є ще один аспект. Місцеві органи влади потребують стабільної та зрозумілої дохідної бази. Її забезпечують результати праці людей, а також земельні ресурси. Поки питання земельних ресурсів залишається неврегульованим, очікуваної стійкої дохідної бази не буде.

- Проблема в тому, що чимало селян-власників землі сьогодні виступають проти впровадження земельного ринку. Що має зробити українська влада, аби він запрацював найближчим часом?
- Багатьох людей лякають пропоновані зміни, і їх можна зрозуміти. Вони не знають, яких результатів очікувати, тому вважають за краще нічого не робити. Але подальший розвиток України вимагає, щоб один із найбільших її активів – земля – був цілком доступним для економіки. Наразі такого ще немає.

Аби земельний ринок запрацював, потрібно забезпечити всіх його учасників повною інформацією. Необхідно, щоб була велика кількість покупців і продавців, а також цілковита прозорість в роботі цього ринку.

Для того, щоб мати велику кількість покупців, потрібна ефективна фінансова система, яка б дозволила людям мати кошти на придбання землі. Прозорість ринку дозволить нинішнім власникам землі знати, чи отримають вони добру ціну за землю.

Якщо земельний ринок буде створений за такими умовами, якщо його механізми будуть відпрацьовані ретельно та відповідально, він не відлякуватиме потенційних продавців і покупців.

- З якими ще викликами стикаються українські територіальні громади?
- Я думаю, що Україні необхідно модернізувати державні інституції, особливо щодо розробки надійних інформаційних систем. Органи державної влади повинні бути спроможними створювати достовірні дані та робити їх доступними для громадськості на всій території.
Іншим доступним кроком є створення потужних дорадчих служб. У Канаді, Сполучених Штатах Америки, країнах Західної Європи, з якими я найбільше знайомий, процвітання можна пов’язати з поширенням освіти. Там люди навчаються впродовж усього життя. Для України також важливо надавати людям сучасні знання для розвитку.
Ще одне питання. Я бачу багато підприємницьких тенденцій у Києві, деяких інших містах. Але думаю, що необхідно заохочувати підприємницький інноваційний ризик і в сільській місцевості.

 - Ви побували в Кіптівській та Фурсівській об’єднаних територіальних громадах на Чернігівщині. Як ви оцінюєте перспективи їхньої роботи?
- По-моєму, члени обох громад розуміють, що ключем до успіху є їхня консолідація та підтримка місцевих лідерів. Тут усі знають один одного, тому лідерами стають ті, кому найбільше довіряють, хто здатен згуртувати людей, «запалити» своїми ідеями.

В той же час думаю, що сам процес створення об’єднаних територіальних громад відбувався непросто. Люди жили й працювали в певній системі, від якої тепер мали відмовитися. У них виникало багато запитань, і не на кожне знаходилися відповіді.
Перехід від централізованого управління до децентралізованого контролю вимагає налаштування не лише основних підходів, але й безлічі деталей. Має бути баланс між обов’язками та ресурсами, без цього хорошої роботи не буде. Тож процес повинен бути гнучким та в постійному розвитку.

- Політика сільського розвитку здійснюється і в інших країнах світу. Чи можна навести приклади вдалої роботи центральних та місцевих органів влади задля її реалізації?
- Кілька прикладів спадають на думку. Приміром, у Канаді створили Сільський Секретаріат. Він відповідав за підготовку рекомендацій для уряду, для прем’єр-міністра та міністрів про те, як зробити сільську політику більш ефективною.

В Об’єднаному Королівстві, і особливо це стосується Англії, сільській політиці були надані пріоритети. Це означало, що кожне міністерство мало серед основних цілей своєї роботи й показники щодо сільського розвитку.
У Сполучених Штатах Америки на рівні міністерств було створено спеціальну раду, де члени кожного департаменту зустрічалися для обговорення сільської політики.

Аналогічні ради мав кожен штат країни, де представники федерального уряду та органів влади штату, а також органів місцевого самоврядування розглядали різноманітні питання сільського розвитку.

Думаю, в усіх випадках така увага до сільської політики була на користь.

- Що має зробити український уряд, аби прискорити впровадження нової політики сільського розвитку?
- Назву три перші кроки. Насамперед йдеться про розвиток надійного та ефективного ринку землі.

Другий крок – це надійний та ефективний фінансовий ринок. Він має бути доступним не лише для тих, хто бажає придбати землю сільськогосподарського призначення та працювати на ній, але й для місцевих органів влади, щоб вони могли робити стратегічні інвестиції. Бо добре відомо, що для отримання доходів необхідно вкласти попередні інвестиції, на порожньому місці нічого не буде.

А третім кроком має бути встановлення чіткої, збалансованої та справедливої відповідності між обов’язками сільських чи місцевих рад та джерелами надходжень. Механізм не запрацює, якщо, скажімо, обов’язки будуть надто високими, а надходження – низькими.

- А на що слід звернути увагу об’єднаним територіальним громадам та їхнім лідерам?
- Вони не повинні думати, що єдиною хорошою інвестицією є та, що зроблена в споруди, в дороги та інші фізичні речі. Інвестувати також потрібно в людей, у їх знання та професійні навички. Особливо це стосується молоді.
Під час перебування у вашій країні в мене з’явилося багато нових ідей стосовно того, як Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та інші партнери можуть допомогти Україні в розвитку її потенціалу. Я старатимуся просувати їх.

- Як міжнародний експерт і просто як людина ви маєте підвищений інтерес до України. З чим це пов’язано?
- Однією з причин є те, що 1989 року я дуже захопився змінами у світовій політиці, зокрема, в Східній Європі. Тоді з’явилася надія, що світ стає ближчим. Тож я вирішив стати експертом саме з питань Східної Європи.

Друга причина полягає в тому, що родина моєї дружини є емігрантами з Західної України. Я дуже зацікавився історією України і тим, що тут відбувається зараз. Мені хотілося б, аби мої професійні знання стали тут у нагоді.
Сьогодні Україна може скористатися досвідом багатьох успішних країн світу. Я б згадав Ірландію, де мені довелося працювати 25 років тому. Вона перетворилася з найбіднішої країни Євросоюзу на успішну та процвітаючу. Ірландці мають найвищий дохід у ЄС (Ред. - з розрахунку на душу населення). У них було б цікаво повчитися.

Тарас Тернівський,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Булигін: кількість органіки в ґрунті з кожним роком стає меншою

Чи є дійсним той факт, що більшу частину органічних добрив до початку військових дій 2014 року ми отримували з Росії? Як зараз перерозподілився цей ринок? Яке місце на ринку займають органічні добрива, вони конкурують з мінеральними?

Я володію абсолютно відмінною інформацією, насправді, з Росії ми отримували більшу частину мінеральних (азотних) добрив. І з моменту початку війни з Росією ринок азотних добрив перерозподілився: в Україні є власне виробництво мінеральних добрив, але його не вистачає, попит вищий, тому певну кількість ми отримуємо з інших країн.
З виробниками мінеральних добрив ми не конкуренти - у нас різна філософія, різні шляхи, хоча клієнт у нас по суті той самий.
Відносно органічних добрив, на мою думку, український ринок ще, на жаль, не сформований. Серед системних виробників органічних добрив з відходів тваринного походження, які займаються виробництвом в промислових масштабах, ми, я вважаю, єдині на вітчизняному ринку.
Технологія, яку ми використовуємо, не нова, ми не придумали велосипед, ми вдосконалили велосипед, зробивши його більш легким, технологічним і зручним у користуванні і застосуванні. Компостні ями в селах, в малих фермерських господарствах - процес схожий, але їхніх обсягів вистачає, щоб отримати продукт для себе і, максимум, для сусідів. Наші амбіції ширші: ми хочемо заповнити український ринок, також в сферу наших інтересів потрапляють інші країни, і ми не обмежуємося лише ближнім зарубіжжям.
На сьогоднішній день ми вже працюємо з низкою клієнтів, які використовують мінеральні добрива, але які готові частково або повністю замінити їх на органічні. Ці компанії розуміють користь нашого продукту. Нещодавно я прочитав фразу, що більшість аграріїв не землероби, а землекористувачі. Землекористувачі використовують землю, не даючи нічого взамін, а землероби піклуються про неї не тільки в поточний момент, а й в довгостроковій перспективі. І ми своєю формулою виробництва хочемо досягти максимально уважного ставлення до біологічних ресурсів.

Ви співпрацюєте з агрохолдингами чи концентруєтесь на невеликих фермерських господарствах?

Наразі ми приділяємо увагу всім клієнтам - від приватних покупців до великих агрохолдингів, але більше відгуків зараз ми отримуємо від фермерських господарств з посівними площами в сотні гектарів, не в тисячі. З ними легше домовитися, вони більш мобільні і думають про майбутнє - дбають про ту землю, на якій працюють. Як правило, вони використовують не пайову землю, а землю, яка знаходиться в довгостроковій оренді або у власності. З агрохолдингами інша історія. У них, як правило, не своя земля, і вони, усвідомлюючи, що кожен рік її виснажують, розуміють, що, ймовірно, землю варто було б підгодувати, але в наступному році цим паєм може скористатися їхній конкурент, і мотивація зникає. Незважаючи на таку практику, є кілька великих агрохолдингів, які відкриті до співпраці і виділили нам великі площі для експериментів.

Наскільки Україна закриває свої потреби в органічних добривах, чи відповідає виробництво українських органічних добрив європейським стандартам?

Стосовно ринку є цікавий факт - дуже великий плюс і дуже великий мінус водночас: на сьогодні в Україні у нас немає промислових конкурентів, тому що, на мій погляд, ринок несформований. Хтось може сказати, що це дуже добре, хтось вважатиме це негативною тенденцією - як завжди, потрібно шукати золоту середину. Коли у тебе є конкуренти, ви разом з ними топчете доріжку до клієнта, а клієнт вже вибирає: у кого краща якість, маркетинг і ціна. Зараз ми одні на цьому шляху, а потенціал в Україні дуже великий, сировина, з якої виробляються органічні добрива, в надлишку, Україна - один зі світових лідерів із виробництва продуктів курячого напрямку (примітка автора: компанія Інтегро виробляє добрива з чистого курячого посліду шляхом його ферментації в анаеробних реакторах в термофільному режимі).
Сировини дуже багато, але вона неправильно використовується, її просто викидають на поля, в результаті чого вона псується сама і псує ту землю, на яку викидається, "спалює" її. Таку практику потрібно виправляти.
У Європі ринок органічних добрив сформований, в ньому є ринкові ціни на аналогічну, схожу продукцію, і вони дуже оптимістичні. Також там є розуміння необхідності внесення органічних добрив (а незабаром це буде зобов'язання, є проект відповідної директиви ЄС): клієнтові не потрібно довго розповідати: що це і навіщо це. Тому реалізація вже залежить від якості товару, маркетингу, ціни та зручності. Якщо проїхати по Європі - в Німеччину або Австрію, там всюди застосовують органічні добрива. Окремо виділено період на транспортування і внесення. В Україні вимоги також повинні чітко дотримуватися, є навіть відповідний Закон ("Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною"), але він, на жаль не працює.

Нас дуже цікавить можливість експорту, ми йдемо до цього. Якщо взяти карту ґрунтів Європи (див. нижче), то Іспанія, Італія, частково, Франція - значно виснажили своґ ґрунти. Візьмемо, хоча б іспанську полуницю, яка славилася своїм смаком і якістю. Зараз виробники переглядають ринки її збуту і продають у північні країни: Скандинавію, ВБ, де звикли до позбавлених смаку продуктів. Виснажені ґрунти - наш потенційний напрямок.

 

Чи достатньо використовувати в господарстві тільки органічні добрива або це має бути комплексне застосування разом із мінеральними?

Тут все залежить від завдань, які ставить перед собою аграрій. У нас є партнери-фермери, які використовують тільки органіку. Але якщо говорити про інтенсивне сільське господарство, провідний тренд останніх 50-60 років ( "чим більше тонн пшениці з гектара ми знімемо, тим крутіше"), то тут без комплексних мінеральних добрив не отримати необхідний результат. Але навіть за такого підхода застосування органічних добрив корисно і може бути монетизованим, як у короткостроковій перспективі, так і довгостроковій, адже, на відміну від мінеральних, органічні добрива мають пролонговану дію упродовж 2-3 років. Згідно зі спостереженнями, кількість органіки в ґрунті стає меншою рік від року. А все через інтенсивне землеробство. Тому ми перед природою в боргу, а повертати борг - це справа честі.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для Agroreview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview