Учені відкрили новий спосіб захисту рослин від комах

Нещодавно дослідники з Делаверского університету (США), а також з Інституту навколишнього середовища при Університеті Західного Сіднея (Австралія) виявили, що додавання кремнію в грунт, на якому вирощуються сільськогосподарські культури, значно захищає рослини від потенційних шкідників. Про це пише журнал "Зерно".


Дослідження проводилося на двох різновидах цукрового очерету, вирощених у теплиці, коренями яких харчувалися личинки тростинного жука. В результаті експерименту виявилося, що високі концентрації кремнію зменшують зростання комах і споживання ними коренів на 71%.

Кремній дуже поширений у природі. Його вміст в земній корі становить 27,6% по масі. Цей елемент за поширеністю в земній корі займає друге місце після кисню. У природі найчастіше кремній зустрічається у вигляді кремнезему (діоксиду кремнію). Але оскільки кремній знаходиться в кам'яній або мінеральній формі, рослини не в змозі використовувати його для захисту. Тому вчені вирішили удобрювати грунт діоксидом кремнію, який сільгоспкультури можуть з легкістю в себе увібрати. Завдяки цьому рослини змогли створити крихітні частинки фітоліти, або «рослинні камені», які роблять культури більш стійкими до комах-шкідників і можливо навіть до гризунів.

За словами доцента з Делаверского університету, Івана Хілтполда, фітоліти знижують засвоюваність рослинного матеріалу. До того ж, ці частинки завдають шкоди ротовій порожнині комах і навіть гризунів.

«Якщо ви не можете більше пережовувати їжу, вам не вдасться з'їсти багато. Все це зменшує вплив травоїдних на рослину. Додавання діоксиду кремнію в грунт підвищує біомасу рослин та захист від шкідників, сприяє збільшенню продуктивності сільськогосподарських культур. Крім цукрової тростини кремній можна застосовувати і на інші види рослин», — зазначив Хілтполд.

Вчені стверджують, що кремній безпечний для тварин і людей. Приміром, у моркві або солодкій кукурудзі вміст цього елемента досить великий.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробники підняли ціни на ковбасу

Про це пише УНН з посиланням на дані Державної служби статистики.

За інформацією Держстатистики, якщо у серпні ціни виробників на напівкопчені ковбаси коштували 79,26 тис. грн за тонну, то у серпні їхня вартість зросла до 83,99 тис. грн/тонна.

При цьому, за інформацією відомства, у вересні також збільшилася середня ціна виробників на варену ковбасу, сосиски і сардельки на 3% - до 61,8 тис. грн/тонна.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

"Сьогодні я проти демонополізації виробництва спирту, це знищить галузь" - в.о. директора "Укрспирт"

Теґи: 

В результаті розпорядженням Кабміну від 5 вересня, Лучечко призначено тимчасовим керівником "Укрспирту". До цього він працював радником директора "Укрспирту", ще до того – очолював Сторонибабський спиртзавод у Львівщині, куди прийшов працювати після зміни влади в 2014 році.

 

За часів Віктора Януковича "Укрспирт" працював за так званою "Програмою" – коли гроші від реалізації необлікованого спирту централізовано збирались в "Сім'ю" тодішнього президента.

 

Функціонування цієї "Програми" забезпечували тодішній керівник "Укрспирту" Олександр Харт та голова податкового департаменту з питань акцизів Анатолій Радченко. Останній був керівником столової в єнакієвському АТП, коли ним керував Віктор Янукович.

В 2010 році розпочалась централізація "Укрспирту". Спиртзаводи, які були окремими держпідприємствами, влада почала об'єднувати в єдину структуру. Але довести до кінця цю реформу не вдалося ні попередній, ні нинішній владі.

На сьогодні половина українських спиртзаводів не контролюються керівництвом "Укрспирту". Іншими словами ніхто не гарантує, що там не виробляється нелегальна спиртова продукція.

Про те, в якому стані зараз знаходиться підприємство, як відбуваються закупівлі сировини та продаж продукції, та про те – де може вироблятися "лівий" спирт, БізнесЦензор питав у новопризначеного менеджера.

- Ви вважаєте, що ви прийшли в "Укрспирт" на довго?

- Я б не хотів з цього починати. Я працюю в ДП "Укрспирт" вже третій рік. Починав із заступника керівника в одному з виробничих підрозділів. На сьогодні уповноважений виконувати обов'язки керівника до закінчення впровадження конкурсу на заміщення вакантної посади директора.

Я працював при п'яти командах – п'ять в.о. директора змінилось, поки я тут працював.

- Хто вас запросив на посаду?

- Я працював радником в.о. керівників останні два роки. До того працював на Сторонибабському спиртзаводі в Львівській області. Потім – радником керівника "Укрспирту". Ініціатива призначити мене на цю посаду походила від профспілок.

Я був містком між керівництвом та колективами заводів на місцях. За останні роки в підприємстві було багато "парашутистів" – прийшов з новим наказом на призначення в.о. директора на завод, покерував декілька місяців, перетрусив весь колектив і пішов.

Виходячи з цього, керівник профспілок направив листа на профільне міністерство та на Кабмін з проханням призначити мене виконуючим обов'язки керівника на період до обрання його на конкурсі.

- А радником ви стали за чиєї ініціативи?

- В 2015 році мене запросив тодішній в.о. керівника Укрспирту Роман Іванюк. Там все просто було: в Сторонибабському заводі, яким я керував, були найкращі показники на той час. Він мене покликав радником.

Мені шкода, що він не став директором. В нього були гарні шанси виграти конкурс. Але він дійшов до фіналу і зняв свою кандидатуру. Чому – не знаю.

- Вас затвердив в.о. міністра агрополітики Максим Мартинюк. Ви спілкувалися з ним?

- Так. Зараз він чекає від нас план стратегічного розвитку підприємства. Ми його доробляєм і підем до нього.

- Ви вважаєте себе членом якоїсь команди, враховуючи, що Мартинюк – це соратник Володимира Гройсмана?

- Я вважаю себе членом команди, яку я зараз очолюю.

- Вам видали охорону?

- Нажаль, закриваємо охорону тими людьми, які є в управлінні безпеки "Укрспирта". Поки не спостерігається якоїсь тенденції з приводу моєї особистої небезпеки.

- Чому відбувалась така часта ротація керівників?

- Не вистачило фаховості кандидатам, які себе бачили на цій посаді. На останньому конкурсі було заявлено, що просто немає з кого вибрати. Всі виявились низько підготовленими і без командного бачення.

- Коли відбудеться наступний конкурс на заміщення посади керівника "Укрспирту"?

 - Він вже триває. 26 жовтня закінчується строк подачі документів.

- Ви подали документи на конкурс?

- Я розбираюсь, наскільки великий масштаб тої трагедії, в якій зараз опинився "Укрспирт". Щось ми вже починаємо робити. З жовтня всі закупівлі підприємства підуть через систему ProZorro та SmartTender.

Зараз ми з командою готуємо программу розвитку підприємства і скоріш за все буду подавати свою кандидатуру.

- Який обсяг річних закупівель підприємства?

- Десятки мільйонів гривень. Є базові речі, які ми купуємо – природний газ та зерно. Ми не можемо визначити точну цифру обсягу закупівель, бо ціна на цю сировину коливається кожен місяць. Якщо ми дійдем до квартального планування, звичайно, ми будемо купувати цю сировину через електронні майданчики.

Сьогодні ми намагаємось збільшити в колі постачальників питому вагу прямих виробників. Зараз у нас є посередники. І виникають проблеми з фіктивним ПДВ, або з боргами перед Державною фіскальною службою (ДФС).

- Як ви знаходите прямих виробників?

- Були розіслані листи на голів облдержадміністрацій тих областей, де є наші виробничі майданчики, з проханням підключити департаменти, які курирують агропромисловий комплекс – щоб вони допомогли з переліком виробників.

Проблема в тому, що є великий негатив – люди не хочуть працювати з "Укрспиртом". Маємо велику недовіру. Разом з місцевими адміністраціями працюємо над тим, щоб люди нам повірили.

- Як ви визначаєте закупівельні ціни на зерно?

- Наприклад, є підприємство "Нібулон", яке закуповує зерно по фіксованій ціні в порту. Припустимо – 4,5 тис. грн за тонну. Ми вираховуємо з цієї суми логістичне плече і готові купувати у виробників на місці на 300 грн менше від ціни "Нібулона".

Зараз ситуація виглядає так: в "Укрспирті" є постійна комісія по закупівлях, яка складається з 8 людей. І ми раз в місяць робимо зріз цін по ринку.

- Як ви купуєте газ?

- Коли я очолив підприємство, тут був єдиний постачальник газу.

(Постачальником була компанія "Променерго-Ресурс". Як повідомляв БЦ, вона почала імпорт газу на початку 2017 року, контролюється газовою групою "Метіда" Ігоря Вороніна та Юрія Величко – менеджерів Дмитра Фірташа – БЦ)

Ми підняли договір, подивились, що ціна була прийнятною. Індикатором є ціни НАК "Нафтогаз", які компанія публікує щомісяця. То ціна нашого постачальника була на 6% меншою.

- То яке споживання газу в "Укрспирту" по року?

- Залежить від обсягу виробництва спирту. По різному.

- Ми питаємо, тому що багато газовиків розповідали, що "Укрспирт" – ідеальний споживач для реалізації неврахованого газу, який залишається у газорозподільчих компаній, більшість з яких афільовані з Дмитром Фірташем. Умовно "лівий спирт" виробляється з "лівого газу".

- Це абсолютна некваліфікована інформація (сміється). Щоб зрозуміти, чому це неможливо, треба побачити спиртовий завод.

- Попередній міністр агрополітики Тарас Кутовий говорив про те, що в Україні 50% споживання спирту знаходиться в тіні.

- Я багато чув зі слів політиків того, що хотіли би чути журналісти.

- Заперечувати той факт, що є споживання нелегального спирту, неможливо. То звідки він?

- Є Молдавська республіка, спиртова галузь якої орієнтована на контрабанду спирту в Україну. Це знають всі, хто дотичний до галузі. Є Білорусь, де державна монополія на виробництво спирту, величезні обсяги. І є Російська Федерація звідки також можлива контрабанда спирту.

Обсяги цієї контрабанди можуть легко "положити" спиртову галузь в Україні. Це може бути стратегічною задачею агресора – наповнити ринок України нелегальним спиртом по собівартості.

- То які обсяги контрабанди?

- Поняття не маю. Ви ж розумієте, що я знаходжусь на посаді керівника державної монополії. Щоб називати якісь цифри, мені потрібно мати підтвердження. А його в мене немає.

Думаю, це питання до Держприкордонслужби, до правоохоронних органів, які мають займатися цим.

- А що стосується нелегального виробництва на "Укрспирті"?

- Ми покладаємось на досвід працівників і технічних спеціалістів, яких ми маємо. На кожному підприємстві галузі є технічний регламент, де прописано, скільки на одиницю виробленої продукції має піти газу, зерна – умовного крохмалю, електроенергії.

Всі ці показники щоденно лягають мені на стіл і щоденно моніторяться нашою службою безпеки. І ми шляхом аналітичної роботи виявляємо – де витрати сировини та енергоресурсів завищенні.

Ви ж розумієте, що у нас географія заводів – по всій країні. Ми фізично не можемо зірватись і через півкраїни примчатись на конкретний спиртзавод.

Так само всі відхилення щоденно бачить ДФС. На кожному заводі цілодобово працює постійний пост фіскальної служби. Податковим кодексом передбачено, що ДФС може отримати повну інформацію по кожному заводу за будь-який період. Хоч виробництво спирту за одну годину.

- Якщо великого виробництва на майданчиках "Укрспирту" немає. То де виробляється нелегальний спирт? Вочевидь, не весь він заходить у якості контрабанди.

- Ви ж розумієте, що "Укрспирт" – це не вся спиртова галузь. Лише  41 завод входить до складу ДП "Укрспирт", ще є 38 спиртозаводів, що не входять  до нашої компетенції. Фактично там держава не має нормального і ефективного контролю.

Правова ситуація така: є постанова Кабміну №672 від липня 2010 року про реорганізацію концерну "Укрспирт" в держпідприємство "Укрспирт". Згідно документу, всі окремі юридичні особи мають бути влиті в єдине підприємство.

Ми свідомі того, що раніше за кожним підприємством стояв свій місцевий царьок, який штучно наганяв борги на той завод. Вони планували або для себе викупити, виставивши боргові претензії, або просто порізати підприємство на металобрухт.

Після прийняття постанови багато підприємств увійшли в стадію банкрутства та ліквідації. І фактично на сьогодні постанова №672 не може бути виконана в повному обсязі.

Ми коли почали розбиратися, побачили, що навіть ті підприємства, які вже є нашими виробничими площадками, юридично не передані нам до кінця.

Наприклад, до цього часу є ДП "Струтинський спиртзавод" на Львівщині, який нібито переданий нам. Але на ДП залишилось багато мільйонів боргів та земельна ділянка.

- Що заважає позакривати всі ті 38 держпідприємств, які не увійшли в структуру "Укрспирту"?

- Борги. Якщо є борги, неможливо закрити юридичну особу. Пошукайте в Інтеренеті, знайдете десятки випадків штурмів, захоплень, оборони спиртзаводів.

Тобто, я б не говорив, що "Укрспирт" є джерелом виробництва нелегального спирту в Україні.

- Значить джерелом такого виробництва можуть бути ті заводи, які ви не контролюєте?

- Теоретично – так. Вони нам не дають звітності, не погоджують фінансові плани.

Деякі до останнього часу постачали нам спирт, бо "Укрспирт" має монопольне право на реалізацію. Були підписані договори, за якими ми за комісійну винагороду продавали спирт тих заводів, які хотіли працювати.

Я вважаю таку практику ганебною і буду переконувати в цьому міністерство. Чому ми маємо продавати спирт по договору комісії для підприємств, які не виконують рішення Кабміну, коли в нас простоюють власні виробничі майданчики?

Ніхто не проводив реальної інвентаризації спиртзаводів з часів радянського союзу. Так, переносили інформацію з папірця на папірець. Але реально на ті активи ніхто не дивився. Найбільші ризики в підприємствах, які до цього часу залишаються окремими юридичними особами. На папері вони є, а по факту там може нічого не бути.

- Виходить, в країні є заводи-привиди, які в рамках монополії виробляють підакцизну продукцію, але держава їх не контролює. Не буває такого, щоб з цього хтось не годувався у владі…

- Мабуть, в цій ситуації зацікавлені місцеві силовики. Але, зрозумійте, що я не можу називати винними конкретних людей, поки їх вина не доказана в суді.

- У лютому 2016 року голова галузевої профспілки Роман Сметанюк назвав людей, які причетні до тіньових оборудок зі спиртзаводами: Михайло Зелєтін, Денис Чернов, Юрий Тимошук, Руслан Антоненко, Валерій Синяков, Сергій Третяних, Ігор Довбигус. Ви знаєте цих людей? Хто вони?

- То мій колега сказав… Че Гівара у вишиванці. По іншому не скажеш. Він працював з 2012 року, застав той час, коли працювала "Програма" – схема "смотрящих" на спиртзаводах, які забезпечували централізований потік грошей оточенню Віктора Януковича від продажу тіньового спирту.

Люди, яких він називав, мабуть, були задіяні в тій "Програмі".

- Можете розповісти конкретно про когось?

- З часу його заяви пройшло півтора роки. Жодного кримінального провадження по цих людях не було відкрито. Тобто, посадовець "Укрспирту" публічно заявив, що державне підприємство розкрадають конкретні люди і перерахував прізвища. Хтось його допитав, як свідка? Ні.

Лише по деяких прізвищах можу сказати. От, Денис Чернов був заступником голови Ліквідаційної комісії концерну "Укрспирт". В той момент, коли голова перейшов на іншу роботу, Чернов без повноважень, які надає виключно Кабмін, почав "клепати" накази про призначення виконуючих обов’язки керівників підприємств галузі. В результаті мало місце рейдерське захоплення Угерського спиртзаводу на Львівщині. По його діяльності є рішення судів, якими визнано незаконними накази про призначення/звільнення керівників заводів.

Ще один персонаж – Сергій Третяних. В 2015 році він якимось чином попав на роботу в Ревізійне управління в "Укрспирт". До того він працював на підприємстві компанії "Олімп", яке залишилось на тимчасово окупованій території.

Призначення такої людини в "Укрспирт" – то, як мінімум, підрив ділової репутації. Але рішень судів по ньому не було.

Ще один – Ігор Довбиус. Знаю точно, що він фігурує в провадженні за період 2010-2013 років, коли працювала "Програма". Він був головним ревізором "Укрспирту", розвозив "смотрящіх" по заводах.

Коли я прийшов на Старонибабський завод, там ще був розміщений "графік осмотру заводу смотрящімі". Бланки були надруковані з печатками – тодішній керівник взагалі не керував заводом. Щоб оцінювати роботу "смотрящіх", всі їх дії фіксувались на відео.

Тобто, півтора мільярди боргів "Укрспирту" мають свої прізвища.

- Півтора мільярди гривень – це податковий борг спиртзаводів?

- Так. Тоді "Програма" працювала на всіх заводах. І тих, які увійшли до ДП "Укрспирт", і тих які не увійшли.

- Що ви знаєте про Олексія Чеботарьова, якого називають "смотрящім" за галуззю і зараз?

- Перші "тітушки" на Майдані були організовані "смотрящімі" зі спиртзаводів. Про це я можу казати впевнено. Коли ми прийшли на завод, то люди, які до цього часу перебороли відчуття страху, почали все це розповідати.

Людей зі спиртзаводів відправляли автобусами, привозили в Маріїнський парк в столиці, де був розташований "антимайдан". Людям ставили галочки в табелях, як за роботу. Говорили: не поїдеш, будеш звільнений. Ми всі докази цього передали в правоохоронні органи. На всі питання має відповісти слідство.

В.о. директора Укрспирт: Сьогодні я проти демонополізації виробництва спирту, це знищить галузь 05

- То Чеботарьов був одним з керівників "Програми" і організації підвозу людей для "антимайдану"?

- Так. Тепер вони всі втекли, залишивши борги. Наприкінці 2016 року ми фактично маємо цифру 1,28 млрд грн боргу, який на нас нарахувала держава. Це борги, набуті в 2012-2014 роках.

Один з керівників визнав цей борг. Тепер всі наші фінансові результати розчиняються в цих боргах.

Ми не відмовляємось від них – відробимо і сплатимо. Але для того, щоб можна було інвестувати у виробництво, нам потрібна їх реструктуризація. Треба, щоб держава повірила в "Укрспирт".

- Скільки в 2016 році "Укрспирт" сплатив в бюджет?

- Основне наповнення держбюджету йде через акцизний збір, який сьогодні складає 1269,6 грн за декалітр стовідсоткового спирту. Але до нас це не має відношення, бо цей акциз сплачують горілчані компанії при виробництві алкогольної продукції.

Ціна спирту, яку отримуємо ми, складає 305 грн за декалітр (дал). Але там є знижки в залежності від обсягу закупівель.

Тобто в масштабах недоотримання акцизного збору, сірий ринок – це мільярди втрачених коштів. Держава мала б днем і ніччю пильнувати цей ринок.

Що стосується наших цифр, в 2015 році 223 млн грн було сплачено на користь держави. В 2016 році – 333 млн грн. В цьому році ми вже сплатили 323 млн грн. Прогнозовано до кінця року плануємо сплатити до 450 млн грн.

Це не акциз, а податки на прибуток, рента, ПДФО, ЄСВ і т.д.

- Скільки заводів, які під контролем "Укрспирту", реально працюють?

- Зі 41 площадки працюють 17. Але ми утримуємо повний штат працівників на всіх заводах – приблизно по 100 людей на кожному. Всім платимо зарплату. Це великий тягар для підприємства, але то є соціальна функція – не можна ж людей розігнати.

Ми готові зараз провести масштабну інвентаризацію і закласти її як базову для електронного обліку активів. Це дасть можливість завтра будь-якому інвестору, чиновнику чи журналісту зрозуміти, що відбувається на тому чи іншому виробничому майданчику.

Передбачена норма щорічної інвентаризації. Зараз ми зібрали всі свої управління і вони склали опитувальник по своїм напрямкам. Ці анкети відправлені на всі заводи, в тому числі – непрацюючі.

Готуємо повну аналітику по кожному підприємству. Кожен агрегат має бути прощупаний, обмацаний, сфотографований. Тоді з площадок, які вже неможливо запустити, ми можемо демонтувати все обладнання, передати землю та нерухомість місцевим громадам – нехай будують там школи і дитсадки, або продають.

- Чому більшість заводів стоїть?

- Відсутній попит на нашу продукцію. Ринок звузився. Багато споживали східні регіони – Донецька-Луганська область, Крим. Всі ці ринки споживання відпали. До того ж, ми орієнтовані виключно на внутрішній ринок.

Якщо запровадимо формульне утворення ціни спирту і закладемо там рентабельність, на наступний рік акумулюємо порядку 140 млн грн для модернізації. Це дасть можливість наприкінці наступного року почати експорт.

- В чому полягає формульне утворення ціни?

- Ми пропонуємо включити в ціну прості речі: вартість сировини, газу, електроенергії, заробітну плату, матеріали, амортизацію, загальновиробничі витрати, витрати на модернізацію та нашу рентабельність на рівні 6%.

Її ціль в тому, щоб незалежно від витрат на закупівлю сировини та енергоносіїв, в нас залишались кошти на розвиток. До того ж, така ціна буде зрозумілою для горілчаних компаній та суспільства.

Сталі величини в ціні – рентабельність та витрати на модернізацію. Все інше має бути прив'язаним до ринку.

- То в яку сторону зміниться ціна?

- Можу лише сказати, що вона буде прозорою. Зараз в нас є додаткові видатки – роздутий штат, неефективний адміністративний апарат, зношення основних засобів до 70%. До того ж, в кожному конкретному випадку ми можемо говорити про скидки до 5% від ціни в залежності від обсягу.

Але зараз зі всіма клієнтами укладені договори до кінця року. Якщо все вийде, формульна ціна запрацює з нового року.

- Яка зараз собівартість виробництва одного декалітру спирту?

- Повна собівартість виробництва декалітру спирту – 194 грн. Якщо туди закласти всі наші витрати, пов'язані зі стоячими заводами, вона складає 240 грн на виробництво одного декалітру. Це базові планові витрати без амортизації, інвестиційної складової та вимушених простоїв.

- Ви говорили, що збираєтесь виходити на горілчаний ринок. Де буде виробництво, яка потужність?

- За радянських часів при кожному спиртзаводі були свої потужності по виробництву горілки. Зараз практично ніде їх не залишилось. Найменш зношеним є обладнання для виробництва горілки на Луцькому спиртзаводі.

По документах є 4 майданчики, де живий спиртзавод і жива лінія розливу. Але треба дивитись.

На сьогодні "Укрспирт" не виробляє горілки. Були спроби започаткувати виробництво. Ми бачимо, що ринок реагує. Державна горілка затребувана, бо вона гарантує додержання стандартів якості.

Зараз державної горілки фактично немає на полицях магазинів. Крім Житомирського ЛГЗ, що належить ДУС. Але там чисто символічні обсяги виробництва.

- Ви планує розпочати з експорту горілки, чи спочатку виходити на український ринок?

- Спочатку український ринок. Без нього на експорт не вийти. Ліцензія на оптовий продаж алкоголю коштує 0,5 млн грн. В наступному році ми розраховуємо виробити до 1 млн пляшок горілки. Якщо це вдасться, то займемо частку до 5% споживання горілки в країні.

- Чи можете ви конкурувати своєю ціною спирту на експорті?

- Ціна експортного потенціалу – це найменша ціна на спирт в Європі. Там є прозорі торгівельні майданчики, наприклад – біржа в порту Роттердам, де торгують всіма видами спирту.

Наша ціна – на межі. Якщо ми за рахунок модернізації зможемо знизити собівартість на 10-15%, в нас з'явиться експорт.

- Яке ваше ставлення до демонополізації виробництва спирту в Україні?

- На нинішньому етапі я проти. Це знищить галузь.

- Чому?

- Зараз держава і ми, як оператор, не готові до того, щоб продати "Укрспирт" за нормальною ціною.

Від того, що воно буде в приватних руках, ситуація з тіньовим ринком може ще більше погіршитись. Чи ви вірите, що прийде ТМ "Фінляндія" і захоче купити один зі спиртзаводів?

- Навіщо продавати? Можна просто ліквідувати державну монополію. Нехай хто завгодно будує завод і виробляє спирт під наглядом держави.

- Але ж яка користь від цього буде державі? Питання в тому, щоб продати заводи з користю.

Державна монополія може існувати, як публічне акціонерне товариство. Наприклад, держава задекларує, що хоче зберегти 51% в монополії. Інші акції можуть викупити горілчані компанії – зайдуть в капітал і будуть контролювати виробництво спирту.

Це нормальний шлях роздержавлення. Він прописаний в законопроекті народного депутата Ігоря Лапіна (НФ). Зараз "Укрспирт" можна продати лише по залишковій вартості – за 138 млн грн. Це те, ще виходить по бухгалтерському обліку.

- Чому ви підтримуєте законопроект Лапіна, а не урядовий законопроект? Ви знайомі з Лапіним?

- По-перше, ми приймали участь в напрацюванні проекту Лапіна. Ми з ним познайомилися, коли почалось активне обговорення питання приватизації. Він є головою комісії Верховної ради по приватизації.

Коли ми ходили на засідання комісії, побачили, що пан Ігор займає абсолютно державницьку позицію. Після одного з засідань цієї комісії, він попросив нас залишитись. Сказав: хлопці, я готовий написати закон зі своїми спеціалістами, якщо базовими в ньому будуть інтереси держави, подумайте, дайте свої пропозиції, як люди з галузі.

Так ми долучились до розробки цього законопроекту. І лобіюємо його, як співавтори.

Повірте, демонополізація виробництва спирту не поліпшить ситуацію з тіньовим ринком, допоки у правоохоронців не буде волі побороти його.

- Ви можете сказати, скільки коштує побудувати спиртзавод з нуля?

- Я зараз думаю, як прогодувати тих людей, які працюють в "Укрспирті". Це 5 тисяч людей, яким ми вчасно платимо зарплату. Якщо держава завтра вирішить оптимізувати виробництво, то для внутрішнього споживання вистачить два заводи на всю країну.

Якщо побудувати їх за сучасними технологіями, там буде працювати 50 працівників. Якщо держава вирішить, куди діти ті 5 тисяч людей з сім'ями, можна зробити і так. Ви ж розумієте, що підприємство виконує і соціальну функцію.

Чому ми і говоримо, що приватизація "Укрспирту" не може бути огульною – всіх на "порєзку". Вона має бути поетапною. Там де можна перевести заводи на виробництво біоетанолу – там треба тримати інженерно-технічних працівників.

- Яка зарплата у керівника "Укрспирту"?

- Зараз у мене зарплата радника. Згідно постанови Кабміну №859, яка регулює зарплати державних менеджерів, зарплата директора "Укрспирту" має бути трохи більше 100 тис. грн. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Які країни купують українську агропродукцію

Це на 2,6 млрд дол. США – тобто майже на 25% – перевищило відповідний показник 9 місяців 2016 року, поінформував заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Микола Пугачов.

За його словами, визначальними позиціями у товарній структурі вітчизняного агропродовольчого експорту залишаються зернові та олійні культури, соняшникова олія, а також продукція харчової та переробної промисловості. Їх сукупна частка становить близько 90% в аграрном у експорті.

Основними ринками збуту залишаються три регіони – країни Азії, Європейського Союзу та Африки. Загалом на них припадає близько 90% вартості українського експорту сільгосппродукції, зауважив Микола Пугачов.

Позицію основного імпортера вітчизняної агропродукції традиційно утримують азійські країни, які за січень-вересень 2017 року закупили українського продовольства на 5,5 млрд дол. США, зазначив експерт. Частка Азії за цей період склала 42,0% від загального експорту аграрної продукції.

Близько третини вітчизняного експорту сільгосппродукції – 32,1% – припадає на країни Європейського Союзу. За 9 місяців 2017 року вони закупили українського продовольства на 4,2 млрд дол. США.

Обсяги експорту до країн Африки склали 2,0 млрд дол. США – 15,3% від загального експорту аграрної продукції.

Зростання вартісних обсягів експорту української агропродовольчої продукції у січні-вересні 2017 року відносно минулого року спостерігається по всіх напрямках. Найбільше – на 1,2 млрд дол. США – обсяги поставок збільшилися до країн ЄС, зауважив Микола Пугачов. Експорт до країн Азії зріс на 0,7 млрд дол. США, до африканських країн – на 0,4 млрд дол. США.

Зберігається тенденція пожвавлення експорту вітчизняної сільгосппродукції до країн СНД, у торгівлі з якими в останні роки спостерігалося стабільне падіння. Країни цього регіону за січень-вересень 2017 року імпортували українського продовольства майже на 1,0 млрд дол. США, що склало 7,6% від загального експорту аграрної продукції.

За результатами 9 місяців 2017 року рейтинг країн – імпортерів вітчизняної агропродукції традиційно очолила Індія, яка закупила українського продовольства на 1444 млн дол. США.

Друге місце утримує Єгипет, який імпортував з України сільгосппродукції на 1041 млн дол. США.

Значну виручку українські експортери отримали також з Нідерландів (887 млн дол. США), Іспанії (805 млн дол. США), Китаю (721 млн дол. США), Туреччини (617 млн дол. США) та Італії (559 млн дол. США).

Ці сім країн у січні-вересні 2017 року забезпечили понад 46% доходів від експорту продукції агропромислового комплексу, підсумував Микола Пугачов.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Україну може накрити хвиля вірусних хвороб овочевих культур

Про це propozitsiya.com розповів директор Агроцентру «Січ», що в с. Олексіївка поблизу Нікополя, агроном-овочівник з багаторічним стажем Володимир Хвостик.

Авторитетний в овочівницьких колах фахівець, який у своєму Агроцентрі надає консультаційну підтримку багатьом виробникам овочів у плівкових теплицях у місцевості з найбільшою в Україні концентрацією малих плівкових теплиць (на іншому боці Каховського водосховища – знаменита Кам’янка-Дніпровська, де у В. Хвостика теж чимало клієнтів), а також випробовує нові гібриди овочевих культур, добрива та пестициди, називає основною причиною нинішньої загрози поширення так званого самозбору.

Цим терміном називають насіння, зібране з плодів гібридів овочевих культур і використане для сівби. Усім професійним овочівникам відомо, що гібридне насіння набагато слабше, ніж сортове, успадковує батьківські риси. Однак зниження прибутків дрібних виробників овочів у плівкових теплицях і високі ціни на гібридне насіння, майже повністю імпортне, змусило багатьох економити на всьому. Тож багато хто почав економити на гібридному насінні, яке потрібно купувати кожен рік нове, і замість нього сіяти самозбір.

Однією з найбільших вад самозбору В. Хвостик називає те, що таке насіння часто не успадковує стійкості до вірусів, закладеної селекціонерами в гібридному насінні. Тож рослини, що виростуть із самозбору, можуть стати не тільки легкою здобиччю для вірусних хвороб, а й перенощиками вірусів на рослини, вирощені з гібридного насіння.

«Звичайно, випадіння рослин і втрати врожаю у тих, хто висіває гібридне насіння, будуть значно меншими, але вони все одно будуть відчутними», - попереджає В. Хвостик.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво високоолеїнового соняшнику – перспективна ніша для України

Виробництво такого соняшнику не потребує зайвих витрат, оскільки технологія його вирощування не відрізняється від звичайного, пише AgroTimes.

Водночас олія, виготовлена з високоолеїнового соняшнику, має вищу ціну та користується чималим попитом у країнах Європейського Союзу.

Основними причинами цього є популяризація здорового харчування, а також потреба світової олієжирової промисловості в нових видах олії, які мають необхідні якості, але є дешевшими проти олії з аналогічними характеристиками (наприклад, оливковою).

У найближчому майбутньому очікується підвищення попиту на високоолеїнову олію в країнах ЄС, що пов’язано з запровадженням обов’язкового маркування продуктів із зазначенням джерела олії.

Незважаючи на суттєві переваги виробництва високоолеїнового соняшнику, українські аграрії поки що не поспішають його вирощувати. Цього сезону високоолеїновими гібридами засіяно лише 200 тис. га, тобто їх частка в структурі посівів соняшнику не перевищує 4%.

Довідка:

Високоолеїновий соняшник – це соняшник з умістом в олії олеїнової кислоти омега-9 (мононенасичена жирна кислота) понад 82% і низьким умістом лінолевої кислоти омега-6 (поліненасичена жирна кислота). Олія, виготовлена з такого соняшнику, має безліч корисних властивостей і характеризується найвищим умістом вітаміну Е (альфа-токоферолу) – 45 мг/100 г.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview