150670

Як доглядати за насінницькими ділянками озимої пшениці

Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.

У період вегетації насінницькі посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками – мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, злаковими мухами, попелицею,хлібними жуками та ін.; уражуються хворобами – борошнистою росою, бурою листковою іржею, септоріозом листя, септоріозом та фузаріозом колосу; засмічуються багато- та однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення  їх продуктивності і розпочинати його треба восени, при перевищенні економічних порогів шкодочинності, дозволеними для використання в Україні пестицидами та агрохімікатами в оптимальні строки та рекомендованими нормами внесення.

Взимку і ранньою весною постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організовують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м.), погода прохолодна (10-12С0), то при наявності на м2  в Степу не менше 250, які почали нормально кущитись, пшеницю на 2-3 етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на м2  в Степу пересівають високоврожайними ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і проводять старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими маючи загиблу вегетативну масу, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження  ґрунту.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає також захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

В технології вирощування насіння озимої пшениці живлення важливе не тільки для отримання стабільних, високих і якісних врожаїв, а й для збереження родючості ґрунтів та, відповідно, рентабельного рослинництва країни в цілому.

Численні експериментальні дослідження провідних селекційних центрів світу свідчать, що потенціал продуктивності озимої пшениці може бути надзвичайно високим. На основі цих даних можна дійти висновку, що внесок сорту в формування рекордного врожаю пшениці за сприятливих погодних умов (вологозабезпечення, температура, ФАР) та оптимальної густоти посіву становить 60–70%, а посилення мінерального живлення (насамперед азотного) – 30–40%. Несприятливі погодні умови можуть суттєво зменшити врожайність залежно від стійкості генотипу.

Отже, для отримання високого врожаю пшениці необхідна оптимізація взаємодії двох головних складників – високого генетичного потенціалу продуктивності та необхідних для його повного розкриття умов вирощування.

Високі врожаї озимої пшениці прямо залежать від збалансованих доз внесення NPK та мікроелементів. Основним чинником стабільного та рентабельного зерновиробництва є впровадження інноваційних сортів озимої пшениці з технологіями вирощування, що відповідають потребам сорту. Важливим компонентом розробки систем живлення рослин є застосування складних комплексних фізіологічно збалансованих препаративних форм. Велику увагу слід приділяти створенню та використанню комплексних добрив для позакореневого підживлення, що дає змогу значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин і знизити надходження токсичних речовин у навколишнє середовище. Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку озимої пшениці. Мінеральне живлення рослин має також бути збалансованим за елементами з обов’язковим урахуванням ґрунтово­кліматичних особливостей конкретного регіону вирощування.

На сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна припадають на добрива. З огляду на постійне зростання цін на них головною проблемою у впровадженні систем живлення високоврожайних сортів пшениці є підвищення коефіцієнтів засвоєння макро­ та мікроелементів. Основними шляхами вирішення цієї проблеми є поділ дози елемента на кілька внесень; локальне внесення добрив (внесення в зону рядка або на 5–7 см нижче поряд із насіннєвим ложем, в зону розташування кореневої системи); позакореневі підживлення; використання рідких і комплексних добрив; запровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.

Читайте також: Як контролювати стан посівів озимих культур

В останні роки українські виробники зерна вносять, переважно, лише азотні добрива, причому зростає рівень внесення рідких азотних добрив.

В цілому, як для озимої, так і для ярої пшениці, 60% від очікуваного максимуму загального відносного поглинання елементів (N + P2O5 + K2O + SO3) припадає на другу половину вегетаційного періоду.

Основна кількість азоту вноситься у I та II підживлення. Азотні добрива недоцільно застосовувати у високих дозах до посіву, оскільки підвищені концентрації азоту в ґрунті можуть негативно вплинути на рослини на перших етапах їх розвитку. Водночас не слід допускати й азотного голодування на початку вегетації.

Отже, в осінній період важливо забезпечити помірне азотне живлення шляхом внесення невеликих доз азотних добрив, переважно в амонійній формі. Стартові дози азоту (N20–30), за потреби, можуть бути внесені у вигляді вапняково­аміачної селітри, аміачної селітри, сульфату амонію, КАСів тощо. За результатами багаторічних виробничих досліджень встановлено, що перспективним є осіннє внесення азоту N80–100 в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода) на глибину 14–20 см перед посівом. Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призведе до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду.

Необхідне також забезпечення рослин фосфором і калієм, які, на відміну від азотних добрив, застосовують, переважно, восени. Внесення діамофосок та інших комплексних добрив, у тому числі й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Слід звернути увагу на важливість доступних для рослин фосфору (ортофосфату) та сірки (сульфатів) на початку вегетації. Iнгібування поглинання іонів за несприятливих умов вирощування (перезволоження, посуха, високі температури), які блокують функціонування кореневої системи, зумовлює підвищення ефективності позакореневого внесення елементів мінерального живлення. Після початку вегетації фосфорні та калійні добрива слід вносити тільки у формі водорозчинних рідких комплексних добрив.

Ефективність використання рослинами основних елементів живлення залежить від багатьох чинників і посилюється при підвищенні рівня збалансованості між поживними елементами, зокрема, азотом, фосфором, калієм, сіркою, магнієм, кальцієм та мікроелементами (марганець, мідь, цинк, залізо, бор). Мікроелементи мають велике значення для інтенсифікації росту й розвитку рослин, формування протидії  хворобам і низьким температурам. Для поповнення запасів необхідних елементів у ґрунті потрібно нарощувати обсяги внесення органічних добрив, запроваджувати посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл тощо). Дози добрив визначають відповідно до запланованої врожайності та ґрунтових умов і погодних особливостей вегетаційного сезону.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним

Попит на ефірні олії з різних рослин росте на міжнародному ринку на 6-8% щорічно, пише Pro-Consulting. Прогнозується, що в найближчі п'ять років грошовий обсяг цього ринку зросте з сьогоднішніх $8 млрд до $12,1 млрд.

Близько 50% світового обсягу ефірних олій споживається на європейському континенті. На другому місці – Північна Америка (26%), на третьому – Азіатсько-Тихоокеанський регіон (24%).

Україна, перебуваючи в безпосередній близькості від самого ємного ринку збуту ефірних олій і маючи хороші умови для культивування лікарських трав, може скористатися цим для нарощування експорту цього виду продукції. Однак, поки цей потенціал не реалізується повною мірою. Навпаки, за підсумками 11 місяців 2017 року спад виробництва ефірних олій в нашій країні склав майже 30,5%, і сталося це внаслідок різкого подорожчання імпортованої сировини.

Разом з тим, виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним, про що свідчить приклад Бразилії, яка експортує їх щорічно близько 14,4 тис. тонн, або Німеччини – 4,26 тис. тонн. Але при організації такого підприємства на території України необхідно дуже ретельно вибирати вид сировини. Так як від нього буде залежати вихід і собівартість кінцевої продукції. Наприклад, з кілограма висушеної лаванди можна отримати приблизно два грама олії, а квітки меліси дадуть вихід в десять разів менше. Крім того, різні види сировини можуть значно відрізнятися один від одного за ціною. Всі ці моменти враховані в бізнес-плані організації бізнесу з виробництва ефірних олій, розробленому аналітиками Pro-Consulting.

Структура початкових інвестицій у реалізацію проекту показана в діаграмі.

Як видно, закупівля сировини є самою ємною статтею витрат, а вже за нею йде вартість виробничої лінії та іншого обладнання.

У разі чіткого виконання даного бізнес-плану, витрачені на створення підприємства кошти окупляться менше ніж за два роки, а робота на постійно зростаючому ринку дасть необхідні ресурси для подальшого розвитку бізнесу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як отримати всеукраїнські 100 млн тонн зернових

Саме питаннням новітніх технологічних рішень, спрямованих на зростання врожайності та доходності, кращим світовим трендам і практикам у агробизнесі присвячена конференція PRO100 Agro, яку сьогодні в Києві проводить агрохолдинг «Кернел».

Україна – найбільший постачальник аграрної продукції на світові ринки. В соняшниковій олії наша країна номер 1 з експорту, по зернових – у п'ятірці найбільших експортерів. Але на сьогоднішній день через недостатню ефективність вітчизняного сільського господарства аграрії втрачають близько $ 200 на гектарі. Тому аграріям є куди рухатися у бік зростання ефективності та, відповідно, зростання доходів.

Читайте також: Кернел запустив онлайн-платформу Open Agribusiness для аграріїв

«Ми, українські аграрії, не конкуруємо один з одним. Ми і Україна в цілому конкуруємо з усім світом. Наша перевага в тому, що ми можемо видавати на ринок продукцію високої якості і низької собівартості. Все, чого хоче ринок, – споживати, і споживати дешево. Будь-який продукт, який експортує Україна, має бути якісний і недорогий. Світ дивиться сьогодні на те, щоб все здешевлювати. Нові технології, підходи, які використовуються, концентруються саме на цьому», – заявив Євген Осипов, генеральний директор «Кернел».

В якості прикладу він навів приклад найдорожчих у світі компаній Über і Amazon, які перевертають світову індустрію, пропонуючи споживачам продукцію і послуги дешевше, ніж це роблять конкуренти.

«Філософія нашої конференції та проекту Open Agribusiness в цілому – в сільському господарстві повинні розвиватися і бути присутніми всі форми і розміри бізнесів, і всі галузі повинні розвиватися. На ринку повинні бути малі, середні і великі компанії. Тоді країна буде збалансованою, і потенціал її зростання буде абсолютно іншим. Великі агрокорпорації, середній і малий агробізнес – не конкуренти по суті! У кожного гравця ринку своя роль і цінність. І чим раніше ми це зрозуміємо і приймемо це, чим раніше ми усвідомлюємо, що в партнерстві ми досягнемо великих результатів – тим швидше ми отримаємо прорив в аграрній галузі і вийдемо на якісно новий рівень», – заявив Євген Осипов.

Великий бізнес, здатний більше інвестувати в будівництво заводів, елеваторів, логістику, ніж середній та малий, повинен взяти на себе роль інфраструктурного ланцюга від поля до порту, і стати надійним партнером для аграріїв, надаючи якісний сервіс з просування товару по цьому ланцюжку.

Чим більше якісної інфраструктури створюється в країні, тим краще країні і учасникам ринку. Будівництво нових олієекстракційних заводів підвищує конкуренцію серед переробників соняшника. Вони починають конкурувати за сировину і підвищувати його ціну. Аграрій тільки виграє.

«Сільгоспвиробнику недостатньо тільки зробити продукцію, її потрібно перевезти і десь скласти. І коли ці питання вирішуються таким партнером як "Кернел", у аграрія залишається більше грошей для розвитку власного бізнесу, – підкреслив Євген Осипов. – Ми хочемо, щоб українські аграрії вирощували більше продукції, знижуючи її собівартість. Приклад таких країн, як Бразилія та Аргентина, показує, що, коли фермери почали обмінюватися інформацією і знаннями, впроваджувати кращі практики, відбулося зростання врожайності. Саме тому ми запустили багатофункціональний портал для сільгоспвиробників Open Agribusiness. На цьому ресурсі в режимі реального часу можна отримати актуальні закупівельні ціни на зернові та олійні культури, дізнатися умови форвардної програми «Кернел», побачити реальні результати застосування тієї чи іншої технології на полях «Кернел» і прийняти рішення про доцільність її використання на своєму полі, ознайомитися з провідними світовими аграрними практиками».

За словами Євгенія Осипова, компанія «Кернел» готова максимально ділитися досвідом з партнерами-сільгоспвиробниками, розповідати про використання різних технологій та отримані виробничі результати.

«Ми повністю відкриваємо технологічні карти, показуємо, як ми виробляємо ту чи іншу культуру в різних регіонах, надаємо доступ до моніторингу полів з рядом інструментів на базі системи Cropio. Тут акумулюється інформація про культури, структури посівів, історії проведених агрооперацій з повною деталізацією, оцінкою стану вегетації. Ми відкрили в системі 75 тис. га своїх полів. Всі партнери-сільгоспвиробники, які постачають нам продукцію, отримали доступ до цих даних. Тепер вони бачать наше конкретне поле, його історію, гібрид, захист, прогноз врожайності. Сьогодні в систему Cropio, крім наших полів, завантажені ще поля партнерів, а загальний масив даних в системі становить 273 тис. га. В майбутньому ми плануємо нарощувати цифру відкритих даних. Я вірю, що саме через відкриті відносини, взаємний обмін досвідом по використанню технологій і незалежну систему моніторингу, ми прийдемо до всеукраїнських 100 млн тонн зернових. А це не тільки ривок вперед для всього АПК, але і завантаження інфраструктури суміжних бізнесів, валютна виручка для країни та загальне зростання економіки країни», – заявив Євген Осипов.

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як заробляти на вирощуванні журавлини

Про це можна з упевненістю сказати навіть незважаючи на те, що наша країна входить в десятку світових лідерів по її виробництву, пише Pro-Consulting.

У 2016 році було зібрано всього 338 тонн цієї цінної на міжнародному ринку ягоди, що приблизно в тисячу разів менше, ніж в США і в п'ятсот разів менше, ніж в Канаді. Навіть маленькі Білорусь і Латвія обігнали Україну по журавлині, хоча ще в 2013 році даної ягоди у нас було зібрано більш ніж в два рази більше - 800 тонн.

Така нестабільність журавлинного врожаю викликана тим, що основну масу ягід в Україні збирають в дикій природі, а в країнах-лідерах її вирощують на сільськогосподарських плантаціях. Лісів у нас стає все менше і, відповідно, скорочується збір дикорослої журавлини, тоді як на відповідних ґрунтах її можна культивувати з використанням високопродуктивних сортів, як це вже почали робити в Білорусі і Латвії. Та й в Україні все більше фермерів розуміють вигідність цього напрямку агробізнесу, про що свідчать площі журавлинних насаджень.

Вельми корисним для розвитку журавлинного бізнесу є те, що для нього можна отримати бюджетну дотацію в рамках держпрограми підтримки аграрних товаровиробників на 2017-2021 роки. Для цього необхідно мати грамотно складений бізнес-план.

Він передбачає організацію вирощування журавлини на площі п'ять гектарів. Одним з найважливіших пунктів цього проекту є правильний вибір місця розташування господарства. Там повинні бути сприятливі для зростання журавлини ґрунтово-кліматичні умови і розвинена транспортна інфраструктура. Цим умовам відповідають Волинська, Житомирська або Тернопільська області.

У бізнес-плані докладно розписані всі етапи створення підприємства і розроблена фінансова модель його діяльності. Основними статтями витрат в порядку зменшення частки в загальному обсязі фінансування є:

- поповнення оборотних коштів підприємства, які спрямовуються на проведення посадкової кампанії, робіт з догляду за плантацією, фінансування життєдіяльності - 36%;
придбання обладнання для переробки ягід і їх фасування - 25%;
- будівельні роботи та закупівля сільгосптехніки - 10%.

Розрахунки по бізнес-плану показують, що рентабельність продажів створеного господарства будуть перебувати на рівні 36,9%, при якому кожен долар доходу буде приносити майже 37 центів чистого прибутку.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Примхи погоди не дошкулятимуть фермерам

Сільське господарство залишається надзвичайно вразливим від погодних умов.  Саме через погоду аграрії втрачають урожай у всьому світі. Єдиний спосіб захиститися від погоди є агрострахування, яке допоможе компенсувати збитки.

Аграрний сектор на сьогоднішній день є одним з ключових в економіці України, але, незважаючи на це, через низку факторів система страхування урожаю досі не розвинена до належного рівня. У передових країнах, таких як Іспанія та Канада, застраховані 60-80% сільгоспкультур, в Україні ж цей показник коливається у межах 5%.

Як зазначають експерти, страхування серед українських аграріїв поки що мало популярне. Так, за минулий рік в Україні було зафіксовано лише 957 договорів агрострахування на суму 69,5 млн грн, а загальна площа застрахованих територій склала 661 тис. га.

Вартість страхування (страхова премія) знизилась порівняно з минулим роком з 3,4 до 3,1%.

Якщо говорити про розподіл застрахованих сільгоспкультур по регіонах України, у зимовий період 2017-2018 рр. найбільшу кількість договорів було укладено у Черкаській (55), Чернігівській (52), Сумській (52), Вінницькій (45) та Хмельницькій (44) областях. За показником застрахованої площі першість належить Хмельницькій області (99,4 тис.га, або 15,8%), далі йдуть: Харківська (78,8 тис.га, або 12,5%), Полтавська (57,6 тис.га, або 9,1%), Чернігівська (55,6 тис.га, або 8,8%) та Тернопільська (40,3 тис.га, або 6,4%) області.

Лідерами серед застрахованих культур, так само як і в минулі роки, залишаються озима пшениця та озимий ріпак.

На озиму пшеницю припадало 73% застрахованих площ, озимий ріпак — 12,6% і озимий ячмінь — 1%. Також у великих обсягах страхували посіви кукурудзи (6% площ) і соняшнику (5% площ).

В 2018 році  найдешевше було страхувати соняшник ( 1,6%), а найдорожче -  цукровий буряк ( 7,1%).

«Агрострахування є основним фінансовим інструментом управління ризиками, котрий допоможе українським агровиробникам керувати та протидіяти сільськогосподарським ризикам і тим самим сприяти збільшенню виробництва та розвитку сільського господарства в цілому. Аграріям слід пам’ятати, що Україна знаходиться в зоні ризикованого землеробства, а це означає, що ризик небезпечних природних явищ та несприятливих погодних умов є доволі високим. Вплив цих ризиків на сільгоспвиробництво призводить до значних втрат врожаю», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

За його словами, агрострахування спрямоване на поліпшення фінансового становища сільськогосподарського виробника з точки зору його кредитоспроможності. «Справа в тому, що кредитні організації всіх типів — банки, кредитні спілки, приватні особи — віддають перевагу тому сільськогосподарському виробнику, у якого є гарантії збереження певного рівня доходу при настанні стихійних лих і втрати врожаю. Саме тому, аграріям, щоб компенсувати можливі збитки, необхідно  вже сьогодні подбати про фінансову стабільність свого бізнесу, завчасно застрахувавши свої посіви», - зауважує Володимир Юдін.

Читайте також: Чому банки не поспішають кредитувати фермерів

Сьогодні фермери на ринку страхових послуг можуть обрати для себе найоптимальнішу страхову програму для озимих культур, застрахувавши врожаї озимої пшениці, озимого жита, озимого тритикале, озимого ячменю, озимого ріпаку та озимої гірчиці від будь-яких погодних явищ, які можуть привести до невідновлення вегетації навесні та від весняних заморозків. Страхування посівів від загибелі передбачає відшкодування витрат, понесених на кожен гектар, на якому озимі не відновили вегетацію навесні. Розрізняють договори страхування від повної та часткової загибелі. Страховий період починається з моменту підписання договору страхування і триває до травня. Вартість страхового полісу залежить від культури, регіону, розміру франшизи та інших факторів. Дорожче застрахувати ті культури, які є більш вразливими до негоди, а у тих регіонах, де негода зазвичай трапляється частіше, ціна страхування буде вищою. Також, за погодженням зі страховою компанією, фермери можуть розподілити потерпілі поля навесні на дві частини: для отримання відшкодування згідно однієї частини і для збереження іншої під урожай озимих.

«Аграрна Агенція АГРОС" супроводжує договір страхування сільгоспризиків, надає послуги з оцінки та супроводу вирощування врожаю сільськогосподарських культур. Ми пропонуємо нашим клієнтам широкий вибір страхових продуктів, з урахуванням індивідуальних побажань аграрія. При цьому, ще до укладення договору про страхування, фахівцями компанії проводиться обов’язковий передстраховий огляд врожаю безпосередньо в полі. Це робиться для того, щоб умови укладеного договору надалі максимально відповідали інтересам клієнта. Позиція компанії щодо відшкодування страхових виплат проста: згідно договору з клієнтом відшкодування гарантовано відбувається в тому випадку, коли це має бути», - зазначає Володимир Юдін.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

«Збитки в сільському господарстві є завжди, незалежно від того, наскільки сприятливими були погодні умови. Посуха в південних регіонах, урагани і шторми в західних, північних і центральних областях, проливні дощі, сніг навесні — все це лягає непередбаченими витратами на плечі аграріїв. З урахуванням посилення впливу кліматичних змін на виробничий процес у сільському господарстві на тлі високої конкуренції на світовому ринку, підвищення потреби агровиробників у фінансових ресурсах, страхування в сільському господарстві, як показує приклад країн, де цей інструмент працює в повній мірі, може стати гарною підмогою для фермера», - підкреслює Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як зберігати насіння в зимовий період

Відділ контролю в сфері насінництва та розсадництва управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби рекомендує дотримуватись певних вимог до збереження насіннєвого матеріалу в зимовий період:

    високі врожаї можна отримати лише при використанні здорового високоякісного насіння, що має високі потенціальні властивості. Тому насіння до посіву потрібно зберігати в таких умовах, щоб воно забезпечило високу енергію проростання, високу схожість і було здатне дати здорову високопродуктивну рослину, а це вимагає певних умов і спеціального режиму зберігання;
    на зберігання закладають нормально розвинене насіння, здорове, не травмоване, яке вирощено на високому агрофоні та зібране без порушення технології, із вологістю в межах або нижче критичної;
    основну увагу при зберіганні насіння варто звертати на вологість і температуру навколишнього середовища. Необхідно стежити за тим, щоб відносна вологість повітря в насіннєсховищах не перевищувала 60%. Краща температура для зберігання насіння 5-10°С. Насіння при правильному режимі можна берегти тривалий час;
    кожне господарство повинно бути забезпечене спеціальними насіннєсховищами, із засіками, а в деяких зонах з установками активного вентилювання;
    склади необхідно розташовувати на сухих підвищених ділянках. Підлога й стіни повинні бути без щілин. На вентиляційні отвори й вікна встановлюють грати (для захисту від гризунів та птахів);
    технологічне оснащення їх повинне цілком забезпечити механізацію усіх вантажно-розвантажувальних робіт, активне вентилювання й охолодження насіння, автоматизований контроль за температурою, вологістю насіння і повітря в насіннєсховищі, знезаражування насіння й насіннєсховища, передпосівну обробку (обігрівання, протруювання та ін.), упакування в мішки чи контейнери, автоматичне зважування;
    насіннєсховище і вся територія біля нього повинні бути ретельно очищені від сміття та постійно утримуватися у чистоті;
    для ефективного знищення комірних шкідників (дезінсекція, дератизація) використовують препарати, що дозволені для боротьби з шкідниками запасів;
    на зберігання засипають насіння підготовлене і доведене до посівних кондицій. Під час збереження насипом треба прийняти заходи по запобіганню випадкового змішування насіння, для цього засіки залишають незаповненими, до верхнього краю на 15-20 см;
    не можна розміщати в сусідніх засіках насіння яке важко відокремити, таких культур як пшениця і ячмінь, овес і ячмінь, жито і озима пшениця, а також насіння різних сортів, репродукції одної культури;
    кожну підготовлену партію, що підлягає зберіганню, необхідно зважити, пронумерувати й установити штабельний ярлик чи етикетку;
    базове і добазове насіння зернових, зернобобових, ряду олійних культур (соняшнику, сої, льону, рицини, гірчиці, ріпаку), насіння трав, овочевих культур будь яких репродукцій необхідно зберігати у мішках. Мішки повинні бути міцні, сухі, чисті та знезаражені;
    насіння, що засипане на зберігання, на протязі 2-х діб, підлягає перевірці на посівні якості для чого проводиться повний аналіз. Зразки на перевірку відбирають й оформляють актом;
    під час зберігання необхідно систематично спостерігати за станом насіння, вимірювати його температуру, відносну вологість, наявність шкідників.

Отже, важливо знати, що тільки при виконанні цих умов можливе збереження високоякісного насіння сільськогосподарських культур, що забезпечує високий потенціал врожайності, має хороші посівні якості до весняного посіву. Важливим фактором сучасної інтенсивної технології є, оброблене захисностимулюючими речовинами, внаслідок чого придатне для посіву на кінцеву (без додаткового формування) густоту стояння Якісний насіннєвий матеріал дає змогу без додаткових енергетичних затрат забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур’янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність культури і якість одержуваної продукції, поліпшити екологічний стан поля.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview