Як ІТ-компанія організувала гнучкий бізнес з вирощування міскантусу

Коли за борги їм дісталося близько 170 га земель у Полтавській та Черкаській областях, вирішили інвестувати у сільгоспбізнес. Культуру для вирощування шукали таку, аби вона була здатна на невеликій площі з мінімальними інвестиціями давати максимальний ККД, пише landlord.ua.

Натрапивши на інформацію про міскантус — вид очерету, який вирощується як енергетична культура, бізнесмени вирішили спробувати. За приклад брали досвід країн Європи, які, прагнучи зменшити залежність від викопних джерел енергії, щороку збільшують площі під цією культурою на 10–15%. Такий тренд зберігається вже впродовж 20 років. Нічого дивного, бо міскантус — одна з найефективніших рослин для виробництва біопалива порівняно з іншими енергокультурами: має високу врожайність сухої біомаси (до 25 т/га), низьку природну вологість стебел на час збирання (до 15%), а його енергетична цінність порівнянна з деревиною.

Очерет добре росте на малопродуктивних землях. І, незважаючи на азіатське походження, почувається комфортно в українських реаліях: виростає до 4 м, має витривале до механічних пошкоджень стебло, стійкий до опадів і сильного вітру, за достатнього снігового покриву витримує морози до –25 °С. Ці показники важливі, оскільки культуру збирають на початку весни.

Тонна паливних гранул із міскантусу еквівалентна 515 куб. м природного газу або 1,2 т деревини. До того ж міскантус має унікальну нішу серед іншої біосировини. Тріска міскантусу ідеально підходить для спалювання у промислових котлах, оскільки температура плавлення його золи сягає 1100 °C, а саме у такому режимі обладнання досягає найвищого рівня ККД. Для порівняння температура плавлення соломи — лише 500 °C, тому під час її горіння відбувається засмічення обладнання, що погіршує його роботу. Альтернативне використання енергокультури — для виробництва целюлози, біогазу, екологічного будівель-ного матеріалу біобетону, біопластику, екопаперу, як компост, кормову біодобавку, підстилку для тварин тощо.

Як варіант у «Віппості» розглядали також вирощування енергетичної верби. Однак підрахунки показали, що міскантусовий бізнес має менше ризиків, а вхід у нього потребує менше інвестицій у посадкову техніку та розсаду у порівнянні з вербою, пояснює керівник проекту «Міскантус» компанії «Віппост» Валерій Поштаренко.

У 2012 році посадковий матеріал — ризоми, або кореневища, якими розмножується міскантус, придбали на агровиставці у Польщі та засадили ними заради експерименту три ділянки загальною площею 2,5 га у Полтавській, Запорізькій та Черкаській областях. Всюди рослина показала себе непогано з точки зору виживання. Але в Запоріжжі аграріїв-початківців спіткала посуха, довелося бурити свердловину та встановлювати систему крапельного зрошення. Оскільки загалом експеримент вважали вдалим, запланували збільшувати площі спочатку до 170 га, а потім — до 500 га, щоб згодом зайнятися виготовленням брикетів і пелет для власних потреб і на продаж. Витрати на посадку 1 га міскантусу становлять близько 55 000 гривень, з них майже 50 000 гривень йде на посадковий матеріал, решта — на підготовку землі, витрати на догляд, скошування першого врожаю. «Якщо засаджувати площу в 1 га, то одне кореневище обійдеться до 2,5 гривні, — пояснює Поштаренко. —Якщо площа понад 20 га, то вартість за одиницю зменшується. На 1 га знадобиться 20 400 кореневищ, зі схемою посадки 0,7х0,7 м».

Для посадки потрібні трактор і посадкова машина. Якщо у планах засаджувати до 5 га, то можна придбати одну недорогу посадкову машину за 15 000 гривень, для плантацій понад 30 га потрібна потужніша техніка, яка коштує від $2000. Вегетативні особливості міскантусу до-зволяють не витрачатися на посівний матеріал при розширенні площ засіву, бо на третій рік одну висаджену ризому можна буде розділити на 20–30 корінців. Перший повноцінний урожай можна збирати лише на третій рік після саджання: рослина досягає до 4 м у висоту і до 1,5 см у діаметрі. У південних регіонах можна отримати до 15 т/га, на півночі — близько 20 т/га, а у центральній частині України —по 25 т/га. Урожайність ділянки починає зменшуватися через 20 років її використання. Ще одна економічна перевага —міскантус не потребує досушування для подальшого пелетування і брикетування. Інвестиції на збиральну техніку залежать від технології збирання сировини, яку обирають залежно від подальшого її використання. Для спалювання тріски у котлах можна скошувати косаркою, збирати у тюки і зберігати під відкритим небом. Сировину для переробки на паливні брикети чи пелети доцільніше збирати силосним комбайном, який подрібнює її для формування у прес-екструдері. Вартість лінії з виробництва паливних брикетів стартує із 70 000 гривень.

Окупається проект із вирощування міскантусу на четвертий-п’ятий рік після закладання плантації. Якщо підприємство налаштоване лише на отримання палива з міскантусу, економічно прибутковим буде засадження площі від 150 га.

Щоб енергетичну рослину було доцільно транспортувати як сировину чи паливо, відстань від поля до підприємства з переробки чи котельні не повинна перевищувати 100 км. Прибутковість можна збільшити, якщо використовувати частину посівів для розмноження культури та реалізації розсади.

Поштаренко зізнається, що за шість років вирощування міскантусу найскладнішими були 2014–2015-й. Тоді навіть вирішили не розширювати площі, а навпаки — зменшити їх до 35 га і зайняти нішу з продажу посадкового матеріалу. «Ризоми активно купують, і це свідчить про те, що приватний бізнес, дрібні фермери намагаються знайти ніші, шукають варіанти оптимізації витрат на енергоносії та пробують вирощувати міскантус і вербу», — пояснює Поштаренко. Інформацію про свою продукцію «Віппост» розповсюджує здебільшого на виставках та в інтернеті. Щороку інтерес до енергокультур зростає, а ринок збуту ризом розширюється. Розвиток вирощування енергокультур гальмує те, що на це потрібні довгі гроші. Щоб первинні інвестиції були менш витратні, Поштаренко рекомендує засадити плантацію залежно від завдань підприємства і поступово розвиватися далі. Є деяка втрата в часі, проте значно більший економічний ефект від вкладення. Компанія «Віппост» поступово повертається до своєї першої мети і найближчим часом наростить площі під посадками до 200 га. «Поки ринок формується, нам складно будувати довгострокові плани, — каже Поштаренко. — Тому ми маємо бути гнучкими, швидко реагувати на зміни на ринку. Але курс один — на енергонезалежність».