178171

Вадим Нестеренко: «Рейдери - це не covid-19, з рейдерами ми впораємося швидше»

Про причини і приховані сенси того, що відбувається ми говоримо з головою наглядової ради холдингу Вадимом Нестеренко.

- Вадиме Григоровичу, судячи з усього, ваш аргохолдинг теж не минула доля рейдерських захоплень?

- Так, і тут є закономірність - чим складніше економічна ситуація в країні, тим сильніше активізуються рейдери. Особливо, якщо мова йде про успішні і прибуткові підприємства. Сьогодні рейдери захопили ТОВ Дніпромлин і ТОВ Хлібзавод № 10 в Дніпрі, що входять до групи підприємств нашого холдингу.

Ми зараз докладаємо всіх зусиль, щоб повернути підприємства. Скажу відверто, завдання не просте, оскільки дуже складно домогтися підтримки правоохоронних органів в області.

- Так, а що сьогодні відбувається з самим холдингом?

- У фінансовому плані все добре. Запорука успішного розвитку холдингу, яке ми демонструємо понад двадцять років - його багатопрофільність, єдиний виробничий ланцюжок, в який взаємопов'язані різні підприємства, можливість маневрування засобами, як власними, так і позиковими.

У холдингу 26 напрямків діяльності. Хлібо-борошняний напрямок, який зараз намагаються у нас вкрасти, найбільш ризикований і в фінансовому плані далеко не надприбутковий, я б навіть сказав, що найбільш важкий в плані бізнесу. Хлібопекарська галузь - вона специфічна, має дуже серйозний соціальний тиск, в ній безліч економічних, соціальних, політичних обмежень. Тут найтонша грань між рентабельністю і соціальною відповідальністю, адже хліб - це чи не основний продукт для зубожілих українців, на нього неможливо різко піднімати ціни. Як би вижив хлібозавод в умовах, коли шалено зростають тарифи на електроенергію, розмір мінімальної зарплати, витрати на виробництво і інгредієнти хлібобулочної продукції, а ціни на готову продукцію підняти можна буквально на 2-3%, не більше. Чи не вижив би завод, якби не мав фінансової та сировинної підтримки з боку підприємств всього холдингу. Тут повинна бути вибудувана ефективна політика залучення внутрішнього і зовнішнього фінансового ресурсу, мова йде про кредитування в ім'я стабільного розвитку. Про те, про що й гадки не мають рейдери.

- Я нещодавно слухала одну з їх прес-конференцій та трохи не зрозуміла логіки. З одного боку вас звинувачують в тому, що холдинг бере кредити, з іншого боку - пишаються тим, що в розвиток Дніпромлин і Хлібозаводу № 10 вкладалися ефективні інвестиції. Ви можете пояснити цю суперечність і розповісти більш докладно про кредитно-інвестиційну політику холдингу?

- Для початку скажу, що я як і ви теж здивувався відсутністю елементарної логіки. Той же Дніпромлин або Хлібозаводи холдингу 8 років стабільно розвиваються, але при цьому «все погано» і треба повертати позичені кошти. А давайте задамо зустрічне запитання - за рахунок чого відбувається розвиток в бізнесі? Перш за все, за рахунок грамотно вибудуваного і обгрунтованого залучення кредитних коштів, це фундаментальне правило бізнесу. Інше питання, що кредити потрібно брати на нові технології і нові виробництва, а не на яхти та вертольоти.

Мені легко говорити про наші фінанси і кредитну політику, оскільки Ristone Holdings строго дотримується міжнародних стандартів фінансової звітності та консалтингу. З 2012 року нашим партнером є міжнародне об'єднання аудиторських і консультаційних компаній BDO зі штаб-квартирою в Бельгії, що є п'ятою в світі після «великої четвірки» аудиторською і консалтинговою структурою. Всі рухи коштів, співвідношення позикових і власних ресурсів, обґрунтованість інвестиційних проектів - все прозоро і відповідає світовим стандартам і нормативам. Саме тому всі наші проекти розвитку, всі інвестиції дають в результаті очікуваний результат.

Наприклад, завдяки цим інвестиціям ми в 2018 році ввели в експлуатацію високотехнологічний і найсучасніший в регіоні олійно-екстракційний завод. Причому, будували його за рахунок власного прибутку, а кредитна лінія була відкрита для поповнення оборотних коштів на закупівлю сировини для переробки. А як по-іншому? Всі, хто в цій галузі не має кредитування на «оборотку», вони давно збанкрутували і пішли з ринку. А у нас за підсумками фінансового року стабільний фінансовий результат, що дозволяє обслуговувати кредит і акумулювати кошти на подальший розвиток підприємства.

В цілому у нас діє негласне, але тверде правило, згідно з яким розвиток аграрних підприємств холдингу фінансується за рахунок прибутку, в цьому секторі є стабільна рентабельність. З переробними підприємствами ситуація інша. Коли ми купували Дніпромлин, підприємство було в дуже складному фінансово - економічному стані. Щоб воно піднялося хоча б до точки рентабельності, Дніпромлин повинен переробляти 10 тисяч тонн продовольчої пшениці на місяць. Тільки те, що понад - це теоретично можна назвати прибутком, але звичайно при стабільних цінах на зерно та борошно. Так ось 10 тисяч тонн у Дніпромлин не було, оскільки не було ринку збуту, потреб одного 10-го хлібзаводу не вистачало, щоб завантажити борошномельне виробництво. Частково ми це зробили за рахунок збільшення роздробу, використовуючи і розфасовку, і мішок, знаходячи клієнтів для вагонних норм. Але зростання було повільним, а збитки росли. Тому керівництво холдингу дійшло висновку, що без придбання додаткових хлібозаводів ми вийти на точку рентабельності не зможемо.

Прийняли рішення - придбали за кредитні кошти ще 4 хлібозаводи в регіоні, як постійних споживачів продукції Дніпромлин. Розрахунок виявився вірним, ми змогли завантажити потужності підприємства до рівня рентабельності. Це обґрунтована і зважена стратегія розвитку бізнесу - в комплексі і взаємодії всіх підприємств холдингу. Тому не можна висмикнути зі структури Ristone Holdings одне або два благополучних підприємства і сподіватися, що це благополуччя буде вічним.

Мене щиро дивує наївність тих, хто вирішив що можна «віджати» Дніпромлин, як стабільний бізнес, і спокійно його доїти. Ні, так не вийде. Усе взаємопов'язано, скрізь присутні взаємні фінансові зобов'язання і економічні зв'язки. І не потрібно дивуватися кредитам та кредитним зобов'язанням, в структурі холдингу вони спокійно і планово обслуговуються, дають можливість підвищувати рентабельність господарств.

Ну а Дніпромлин, поки він законним порядком через судові рішення повернеться в холдинг, цілком може виявитися банкрутом. Рейдери це не врахували, а коли все підрахували і розплакалися, стали спішно перекидати свою відповідальність зі своєї хворої голови на мою здорову.

На одну з прес-конференції рейдери витягли керівництво Дніпромлин і 10-го хлібзаводу. Ті, звичайно, люди підневільні, підкорилися, хоча по бігаючим очам було видно, що відчувають вони себе не в своїй тарілці. Обидва директора в один голос розповідають про те, що на підприємствах за останні роки суттєво оновилися техніка і технології, радіють тому, що в підприємства інвестували достатню кількість коштів для розвитку. Ну, так договорюйте - розкажіть про кредити, як про джерела інвестування, про фінансові зобов'язання, що випливають з них, про фінансові плани. Ні, про це мовчать. Розкажіть, як довго будете залишатися на плаву без цих інвестицій - теж мовчать. А фінансовий директор Дніпромлин могла б сміливо додати, що саме з її приходом на посаду склалася та фінансова ситуація, про яку вона так драматично розповідала. Два роки тому вона не знала ситуацію, і рік тому не знала? «Прозріла» тільки тоді, коли з'явилися рейдери? Це смішно слухати.

- Скажіть, а як ви оцінюєте їх висловлювання про те, що у холдингу фінансові проблеми?

- Оцінюю як хвору фантазію, не підтверджену цифрами і фактами. Фінансовий стан холдингу стабільний, йде в розрахункових параметрах, і немає ніяких передумов для того, щоб він змінився на гірше. Я так думаю, що головна мета такого роду заяв рейдерів - відвести увагу від себе і викинути сфальсифіковану інформацію для банків, які гостро реагують на подібного роду чутки. Банкіри правильно реагують, однак, у кожного з них на столі лежить кредитне досьє клієнта. З досьє нашого холдингу слідує, що навіть в найважчі 2014-15 роки, коли багато позичальників «кидали» свої банки, посилаючись на курс долара та інші непереборні перешкоди, ми обслуговували свої кредити відповідно до кредитного договору. Коли деякі фірми уникали платежів під «політичними» гаслами про те, що їх банк «неправильний», у нього там якесь «російське коріння» або «зв'язок із збіглим президентом, з Путіним» або ще з кимось, а тоді це було масовим явищем, наш холдинг ніколи не ховався за подібного роду нісенітницею. Ми були, є і будемо надійним фінансовим партнером. У нас на першому місці неразова теперішня вигода, а довгострокова репутація.

Riston Holdings не заради красного слівця або зайвого сертифіката офіційно став членом Європейської Бізнес Асоціації (EBA), це філософія нашого бізнесу - працювати прозоро, стабільно, відповідати критеріям ЕВА. Кредитують нас банки про це знають, претензій з обслуговування кредитів до нас не було і не буде, власне кажучи, найкраще підтвердження тому - наша сьогоднішня робота з кредитними лініями.

- Так в чому тоді сенс цих інформаційних атак на холдинг, якщо є результати міжнародного аудиту, і ви спокійно можете погасити реальними цифрами будь-який наклеп?

- Ви ж не забувайте, що мова йде про рейдерів, а у них свої поняття про чесність і про правила гри. Рейдери сьогодні дуже занервували, по-перше, вони розуміють, що рано чи пізно їм доведеться за всі свої дії відповісти. По-друге, вони намагаються всім арсеналом своїх рейдерських і корупційних методів натиснути на підприємства холдингу. Наприклад, домовляються якимось чином, ми-то з вами розуміємо яким, і насилають позапланові перевірки. Докотилися до фізичних погроз нашим працівникам, від яких вимагають сфальсифікувати бухгалтерську документацію, щоб фіктивним чином піти від боргів. Нічого цього у них не вийде. Дай Бог, щоб не догосподарювались до того, що не матимуть можливість своєчасно платити зарплату персоналу.

Я прекрасно розумію, що процес повернення підприємств буде довгим і нелегким. Перш за все тому, що в нашому випадку стався специфічний вид рейдерства, я б його назвав «злодійство на довірі» - за безпосередньої участі керівного менеджменту підприємства. У нас зараз укладені контракти з двома новими авторитетними юридичними фірмами, оскільки головний юрист підприємства сьогодні виходить на прес-конференції з табличкою не «юрист», а «співвласник». Знадобилося чимало часу, щоб сформулювати тексти заяв в правоохоронні органи і позовні вимоги відповідно до процесуальних і юридичних норм. Але цей процес йде, вже стали зрозумілими багато юридичних нюансів механізму захоплення підприємств холдингу, і холдинг від своєї правди і відновлення справедливості не відступиться.

Але при цьому я, цінуючи свою ділову репутацію, просто зобов'язаний попередити всіх бізнес-партнерів про те, що оскільки не можу контролювати господарську діяльність захоплених підприємств, то не можу брати на себе відповідальність за результати цього господарювання.

В першу чергу я офіційно попередив Аграрний фонд України про те, що якщо вони мають намір передати на зберігання в Дніпромлин запаси державного резерву продовольчої сировини, то ризики такого рішення в першу чергу лягають на саме на керівництво Фонду. Чим глибше будуть в'язнути рейдери в фінансових проблемах, тим більше варто окремо зазначити їх майбутні спроби швидко перевести підприємство в стадію фіктивного або повноцінного банкрутства. І куди при цьому потрапить державне зерно, що з ним трапиться - це питання з багатьма невідомими. Я б так не ризикував. Якщо менеджери АФУ думають по-іншому, це їх персональний ризик і персональна відповідальність.

А в цілому наш Ristone Holdings продовжує працювати в стабільному режимі. Ми не згорнули жодної інвестиційної програми, виходимо в цьому році на хороші фінансові результати, акуратно і вчасно гасимо свої кредитні зобов'язання. Якщо бізнес чесний і прозорий, якщо він побудований на точному економічному розрахунку та плануванні, на повазі до партнерів, то такий бізнес фінансово стабільний і розвивається навіть в умовах кризи. А рейдери, це ж не covid-19, з яким поки не може впоратися весь світ. З рейдерами ми впораємося.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Питання приватної залізничної тяги має вирішитися до кінця вересня

Про це заявив міністр інфраструктури України Владислав Криклій, повідомляє пресслужба відомства.

Він сказав, що перед Укрзалізницею поставлене питання узгодити договір про допуск приватних локомотивів вирішено до кінця вересня.

"Цей проєкт є вкрай важливим та очікуваним для бізнесу протягом останніх років. Завдяки йому ще до набрання чинності закону “Про залізничний транспорт” ми зможемо дослідити, як функціонує ринок у зовсім інших умовах – за наявності одразу кількох перевізників. Відпрацюємо технічні та інші особливості в реалізації доступу до залізничної інфраструктури, визначимо можливі ризики в організації безпеки руху під час експлуатації приватних локомотивів”, - розповів Криклій.

Міністр зазначив, що незважаючи на відсутність прогресу в прийнятті нового закону “Про залізничний транспорт України”, Мініфраструктури продовжує реалізовувати плани, визначені Президентом, щодо створення конкурентного ринку залізничних перевезень.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Вадим Нестеренко: «Важлива не просто врожайність, а кінцевий фінансовий результат»

Підсумки збирання ранніх сільгоспкультур в одному з найбільших агрохолдингів Південно-Сходу України Ristone Holdings прокоментував для Аgroreview.com Вадим Нестеренко – співвласник і голова наглядової ради холдингу.

- Вадиме Григоровичу, в середині весни прогнози у всіх аграріїв Південно-Сходу були похмурі. Як ви оціните результати збору врожаю?

- Урожай не рекордний, але і не критичний, я б назвав його середньо-високим. Як я і припускав раніше, ми зібрали десь 75% від того, що ми збираємо в найкращі роки.

Врожайність пшениці в цьому році в середньому по господарствам 45-50 центнерів з гектара (у рекордні роки доходила до показника в 65 ц/га), ріпак дав середні показники, для нього погодні умови в цьому році були не найкращими. А ось ячмінь порадував – дав дуже хороші показники для цієї культури – 40-45 ц/га. Для холдингу традиційно – чим далі на південь розташоване господарство, тим врожайність нижче. В цілому, це є тенденцією для всього українського АПК.

- А що допомогло вашому холдингу зібрати пристойний урожай? Технології, насіння, добрива?

- Насамперед, звичайно, допомогли травневі дощі, вони, по суті, врятували посіви. Ви ж пам'ятаєте, що осінь була суха, сіяли ми в неоптимальні пізні терміни. Потім боялися, що взимку посіви замерзнуть, але зима була теплою, тут пощастило. Природа все ж таки грає в сільгоспвиробництві домінуючу роль. Безумовно, є така закономірність – від вкладених в технології ресурсів залежить обсяг і якість врожаю. Важливо знайти золоту середину між витратами і результатом. Ми ж взагалі боремося не за врожайність, а за фінансовий результат. Тобто при мінімально необхідних вкладеннях отримати максимальну фінансову віддачу.

Можна, наприклад, внести добрив у п'ять разів більше, ніж визначено нормою, але врожайність при цьому в п'ять разів вище не стане, може, буде більше на 20%, але з точки зору фінансів такі надвитрати не мають економічного сенсу.
Баланс здорової економіки вирощування зернових в холдингу тримається на кількох китах, серед яких я б виділив власне виробництво насіння, суворе дотримання правил сівозміни, боротьба за збереження природної вологи в ґрунті, гарне технічне оснащення господарств.

- Могли б більш детально зупинитися на кожному з них. Наприклад, чому ви вважаєте, що насіння краще не купувати, а вирощувати?

- Всі аграрії, які мають власне насіннєве господарство, знають, як це позначається не стільки на врожайності, скільки на собівартості врожаю. Власне насіння помітно зменшує собівартість вирощування. І, одночасно, додає упевненості. Адже вже не раз люди стикалися з тим, що навіть у купленого в пристойних імпортних фірмах садивного матеріалу, вирощеного в тій же Угорщині, періодично проскакує проблемна партія. Звичайно, такі фірми для збереження власного іміджу швидко реагують на скарги, задовольняють різноманітні претензії, тим не менш, людський фактор присутній і в таких серйозних компаніях.

Коли ж ми використовуємо власний посадковий матеріал, ми чітко розуміємо, що отримаємо на виході. Вирощуючи своє насіння, ми вже заздалегідь бачимо і знаємо, який в кожному з гібридів закладений потенціал зростання. І потім коли вже це насіння сіємо на товарну продукцію, чітко розуміємо, чого очікувати.
Всі сорти ячменю і пшениці ми в основному вирощуємо самі для себе. Вони добре районовані та адаптовані до умов клімату тих територій, де розташовані наші господарства, будь то південь – Дніпропетровська і Запорізька області, або більш північні райони Харківської області.

- Ви згадали про важливість сівозміни, але як застосовувати ці правила у сьогоднішніх умовах, коли більшість господарств має монокультурну спеціалізацію?

- Дотримання вимог сівозміни має істотний вплив на врожай. Посів зернових після кормових культур відразу дає підвищення врожайності, це аксіома. Але, на жаль, сьогодні мало хто займається тваринництвом серйозно, тому у більшості аграріїв, націлених тільки на зернові культури, є проблеми з сівозміною.

Ми розуміємо, що високорентабельних культур залишилося не так багато, по суті це тільки пшениця і соняшник. А сіяти поперемінно ці культури за правилами сівозміни не можна, це гарантована втрата врожайності. Але що робити маленьким господарствам? У них вибору немає.

Наш багатопрофільний холдинг, у нас є тваринництво, ми утримуємо ферми, тому можемо застосовувати правила сівозміни. Я вам скажу так: де поле після кормових засівається зерновими, там відразу помітний ріст урожаю на 20, 25, а то і 30%.

Але все це, передусім, впирається в питання економіки. Ось я вам наведу простий приклад - ми сьогодні чи не кожен день читаємо панічні новини про те, як агрогосподарства спалюють стерню після збору врожаю. Цього робити не можна, але якщо цього не робити, то постає питання про додаткові витрати на кілька обробок землі, що, відповідно, знижує рентабельність господарства. Дим на полях – це наслідок бажання фермерів скоротити витратну частину.

По розуму, потрібно збирати солому, але виникає питання – куди її дівати? Вона завжди йшла в тваринництво, проте галузь ВРХ неухильно скорочується, тому солома – це не додатковий прибуток, а додаткові витрати. А якщо стоїть питання – витратити більше або витратити менше, то наш український фермер, природно, вибирає друге.

Це ще одна грань переваг багатопрофільного агрохолдингу, яким є наш Ristone Holdings. У нас солома йде на приготування кормів для ферм ВРХ, на виготовлення компосту, який застосовується для вирощування грибів на наших підприємствах. У цьому економічні переваги великого багатопрофільного господарства.

А дрібні агрогосподарства вони в основній своїй масі мають одну спеціалізацію – рослинництво експортоорієнтованих культур, все. У них немає ні бажання, ні можливостей розвиватися в бік переробки. І якщо все ж буде прийнятий законопроект 3131, якщо всі аграрії будуть поставлені в однакові умови щодо оплати землі, то дрібні виробники опиняться в ситуації, коли їм доведеться, образно кажучи, «згадати про колгоспи». Тобто думати про кооперацію та укрупнення. Іншого шляху для підвищення рентабельності в АПК немає, без цього у них не буде жодних шансів вижити. Поки багато виживають тільки за рахунок роботи «в чорну», без податків, але нескінченно так тривати не може. Адже ми будуємо правову державу, адже правда?

- Ваш холдинг вклав чимало коштів у придбання гарної імпортної сільгосптехніки. Затрати чималі, а чи вони дали якийсь суттєвий економічний ефект?

- Звичайно, це якість і швидкість обробки землі, збору врожаю. Але на сьогоднішній день придбання хорошої техніки для багатьох господарств стало проблематичним.

Великі агрогосподарства вийшли на досить пристойний технічний рівень не сьогодні, а за ті 10-12 років, коли вони мали можливість користуватися спецрежимом ПДВ. Ці кошти акумулювалися на спецрахунки і використовувалися для розвитку виробництва. Безумовно, мова йде про легальних і працюють в білу агрогосподарствах. Про тих, хто думав про перспективи розвитку, хто пристойно вклався в техніку. Зараз з цим набагато складніше, ПДВ у аграріїв забирають в бюджет.

Я не втомлююся повторювати, що спецрежим ПДВ для аграріїв – це була найкраща, сама не корупційна і найбільш проста в адмініструванні державна підтримка АПК України. Саме в силу своєї некорупційності та прозорості ця пільга давала аграріям хороше зростання конкурентоспроможності, власне кажучи, саме тому лобісти транснаціональних корпорацій продавили її скасування. На мій погляд, першою ознакою формування серйозної державної політики України в галузі АПК стане як раз повернення спецрежиму ПДВ для агровиробників.

- Кліматичні умови, як ми бачимо, всі останні роки стають все більш несприятливими. Як до них пристосовуватися? Є сенс говорити про мережі зрошення, наприклад, для Дніпропетровської області?

- Якщо Південь України турбує нестача вологи, то Захід з року в рік навпаки заливає дощами. Там природне зрошення, часто навіть надлишок вологи, але якщо поля не вимокають, врожайність там вища. Але на Західній Україні ніхто ніколи масштабно зрошенням не займався, цього не вимагають їх кліматичні умови.

Зрошенням як раз намагаються займатися на Півдні, де з кожним роком стає все сухіше, постійно присутня загроза посухи. Однак для переходу до зрошуваного землеробства є одна поки непереборна перешкода – розпайована земля.

Розумієте, один-два пайовика з господарства вийшли, і пропало для зрошення все поле. Це питання економіки і політики в стратегії розвитку АПК. Те, про що ми говорили вище – легалізація всіх земельних та податкових відносин, цивілізований ринок землі і наступні процеси кооперації.

В нинішніх умовах, розмірковуючи про кліматичні загрози, потрібно говорити про сучасні технології обробітку ґрунту. Щоб максимально зберегти природну вологу в грунті, слід зменшувати кількість технічних прийомів обробки землі. Чим менше ти пройшовся культиватором по полю, тим більше ти зберіг вологи.

Над цим і працюють господарства нашого холдингу – як зберегти хоча б невеликі залишки вологи в грунті. Є, звичайно, так звані «нульові технології» no-till, які активно пропагують. Це, якщо пояснити просто, заганяють спеціальну сівалку і сіють по полю. Але ця технологія у нас не дуже придатна. Господарства холдингу працюють за технологією mini-till – тобто мінімально, дбайливо, але все ж обробляємо землю, прибираємо залишки перед посівами, намагаючись максимально зберегти в грунті вологу. Це теж запорука стабільності врожаїв.

- Зрозуміло, що сільськогосподарський рік ще не закінчився, але його екватор вже пройдено. Ваша загальна оцінка економічної ситуації для холдингу?

- Головне полягає в тому, що ми впевненіше стали дивитися у завтрашній день. Багато було занепокоєнь із-за погодних сюрпризів, але в глобальному сенсі вони нам не завадили досягти позитивного економічного результату. Сьогодні і на пізні культури хороші перспективи відкриваються.

Зміна курсу валют теж з нашої точки зору позитивне, оскільки, так чи інакше, у нас є частина експортоорієнтованих зернових позицій і виробництво соняшникової олії. Ставки банківські впали, це теж позитивний момент з точки зору оборотних коштів.

Я не думаю, що все це результат якоїсь цілеспрямованої економічної політики влади, тут скоріш діє збіг багатьох обставин, тон яким задає пандемія коронавіруса. Але все це разом узяте дає перспективу вважати, що нинішній рік з точки зору економіки для холдингу буде набагато успішнішим, ніж попередній.

- Ви згадали про пандемію Сovid-19 і карантин, як, на ваш погляд, вони позначаться на можливості та перспективи цінових продукції АПК?

- Я думаю, що з урахуванням уроків коронавірусу і закриття кордонів, всі країни в цьому році будуть більш активно орієнтуватися на формування досить потужних національних продовольчих запасів. А наша Україна буде орієнтуватися на задоволення їх потреб. Тому що своїх запасів ми практично не формуємо, чомусь завжди фатально впевнені, що нам завжди всього вистачить.

На мій погляд, це неправильний підхід і відсутність осмисленої політики в цьому питанні. Якщо бездумно йти таким шляхом далі, то рано чи пізно ми відправимо все вирощене на експорт і навіть не помітимо, що залишилися ні з чим. Але це ж питання реального суверенітету і самодостатності держави перед обличчям загальносвітових загроз.

Мені так здається, що наші попередні і нинішня державна влада питання про продовольчу безпеку України звикли сприймати просто як слова, як абстрактне і не наповнене реальним змістом гасло. А це неправильно. У держави у цьому питанні повинна бути чітка і вивірена політика.

Сьогодні ситуація така, що АПК України розвивається не завдяки, а всупереч тим умовам, в яких знаходиться. Але на тлі зростання світової загрози нестачі продовольчих ресурсів, саме ця галузь стає для України державноутворюючою. Колись це дійде і до влади, і тоді в нашій країні з'явиться грамотна і перспективна політика для АПК, слова про продовольчу безпеку набудуть реального сенсу і змісту.

 

Роман Гіршфельд: «LOZOVA MACHINERY гідно подолали кризу, стали гнучкішими і більш диверсифікованими»

Роман Гіршфельд, президент компанії LOZOVA MACHINERY, розповів про політику компанії в умовах коронакризи та як вона розширює ринки збуту.

- Розкажіть, будь ласка, про LOZOVA MACHINERY: як компанія витримала удар коронакризи?

‑ LOZOVA MACHINERY – сучасна компанія, яка динамічно розвивається  більш ніж 20 років. Ми випускаємо широку лінійку енергоефективних та інноваційних ґрунтообробних і посівних агрегатів, трейлерів для перевезення продукції й обприскувачів. Ми знаємо, що наша продукція затребувана в усьому світі.

COVID-19 став справжнім випробуванням на міцність як для нас, так  і для всієї світової економіки. Однак в компанії готові до труднощів і вміють з ними гідно справлятися. Ми не зупинялися ні на хвилину, LOZOVA MACHINERY продовжили працювати з дотриманням усіх необхідних санітарних норм і заходів захисту.

Ми запустили певні ділянки виробництва таким чином, щоб мінімізувати взаємний контакт між робітниками. Ряд фахівців компанії переведені на віддалену роботу.

- Як цей форс-мажор позначився на економіці підприємства?

- Незважаючи на кризу, нашій компанії вдалося зберегти стабільність: ми перезапустили деякі процеси, оптимізували витрати, посилили експортно-орієнтовані напрямки і сфокусувалися на роботі з клієнтами. Ми стрімко змінюємося і хочемо використовувати цю кризу для того, щоб повністю перезавантажитися і активізувати абсолютно нові напрямки. Попереду маємо багато планів і нових цікавих проєктів. Переконаний, що компанія гідно пройде цей складний для світової економіки етап і стане сильнішою!

Сьогодні продовжуються відвантаження продукції нашим партнерам і покупцям як новинок, так і серійних виробів. Ми максимально тісно взаємодіємо з дилерами і замовниками, швидко реагуємо на будь-яку ситуацію та намагаємося втілити всі їхні побажання в наших агрегатах. Незабаром будемо впроваджувати знаряддя з вертикальним і ультраповерхневим обробітком ґрунту, працюємо також над агрегатами для підживлення рослин.

- Окрім України, на яких ринках ви розширюєте присутність своєї продукції?

- LOZOVA MACHINERY успішно розвивають ринок Канади і Великобританії, розширюють дилерську мережу і збільшують географію продажів. Ми освоїли канадські провінції на сході – Квебек і Онтаріо, почали продаж в Саскачеван, а також відкрили нові області в Великобританії, зміцнюючи співробітництво з клієнтами і партнерами.

Завдяки консолідації нашої команди, за рік, включаючи кризовий період, продажі техніки до Великобританії і Канади виросли в два рази, а також значно збільшилася дилерська мережа.

‑ Які стратегічні плани компанії в напрямку розширення виробництва?

‑ В квітні 2020 року LOZOVA MACHINERY відкрили нову сучасну виробничу лінію з виготовлення обприскувачів. Плановані обсяги для українського ринку в найближчій перспективі – 50 обприскувачів в рік для України (обприскувачі від 3000 літрів до 6000 літрів) плюс обсяги на експорт.

‑ Які цінності для компанії найважливіші?

‑ Компанія LOZOVA MACHINERY націлена на проектування і виробництво високоякісної, надійної і продуктивної техніки, яка приносить нашим клієнтам максимальний прибуток і робить роботу комфортною, безпечною і ефективною.

При веденні бізнесу LOZOVA MACHINERY дотримуються принципу чесності, прозорості та інформаційної відкритості. Компанія користується довірою і повагою у замовників і ділових партнерів. Торгова марка має велику дилерську мережу по всій території України, а також має офіційні ексклюзивні і регіональні представництва в країнах Європи, Азії, Африки, СНД.

Ми регулярно обмінюємося інформацією, висновками і рекомендаціями з клієнтами і колегами, прагнемо вести конструктивний діалог і рішуче діємо в складних ситуаціях.

Наші цінності допомагають нам ефективно працювати разом і бути єдиною глобальною командою. У наших співробітниках ми цінуємо професіоналізм і знання, відданість справі і прагнення до досягнення поставлених цілей, ми поважаємо особистісні якості наших колег.

‑ Чого очікуєте від такої масштабної події як «УКАБ Агротехнології»?

‑ Ми раді взяти участь у такому важливому і масштабному агрозаході як «УКАБ Агротехнології». У нас найсміливіші і оптимістичні очікування. У показах минулого року наші агрегати відмінно проявили себе в роботі й отримали вищі оцінки аграріїв і експертів галузі. Впевнені, що цей рік не стане винятком.

Нагадаю, що LOZOVA MACHINERY стали першим вітчизняним виробником сільгосптехніки, що приєднався до УКАБ. Наша компанія є постійним учасником активностей, що проводяться асоціацією.

Джерело: прес-служба УКАБ

Ваш вибір 'Подобається'.

Охоплений корупцією Держгеокадастр: новопризначений голова окреслив першочергові завдання

Роман Лещенко став головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з 11 червня 2020 року. У своїй колонці на Інтерфакс-Україна він окреслив першочергові завдання на новій посаді.

"Я прийняв новий виклик, очоливши  один із найбільш корумпованих державних органів - Держгеокадастр. Я розумію, які складні і масштабні завдання попереду. 

Я бачу історичну місію Держгеокадастру у тому, щоб допомагати Україні ефективно розпоряджатися своїми сільськогосподарськими угіддями та унікальними природними ресурсами, забезпечувати основу для планування та збору надходжень до місцевих бюджетів, сприяти розвитку приватного сектору, особливо у сфері сільського господарства, і, головне – захищати права громадян на землю та забезпечити їм безперешкодний доступ до якісних послуг", - зазначив Роман Лещенко.

За його словами, охоплений тотальною корупцією Держгеокадастр провалив свою місію у попередні роки. Водночас його робота зараз, як ніколи, потрібна, аби допомогти країні швидко подолати негативні наслідки кризи.

"Відтак трансформація Держгеокадастру у вільного від корупції провідного провайдера геопросторових даних відкриває для усіх нас величезні можливості. 

Перше, з чого почну свою роботу на посаді, - це боротьба з розкраданням нашого спільного скарбу – державних земель. Чесним співробітникам із незаплямованою репутацією немає чого боятися, проте будь-які свідчення незаконної або неналежної поведінки будуть негайно розслідуватись.

Друге пріоритетне завдання – докласти всіх можливих зусиль для ухвалення необхідного законодавства, яке забезпечить передачу державних земель у розпорядження органів місцевого самоврядування, дозволить нам спростити та перевести «в цифру» усі процеси управління земельними ресурсами, проводити електронні земельні аукціони, а також створить для фермерів стимули для виходу з тіні та отримання доступу до банківських кредитів і державної підтримки.

Для реалізації нашої місії нам знадобиться підтримка багатьох урядових структур, а також громадянського суспільства, приватного сектору та міжнародних партнерів. Це допоможе нам викривати корупцію на всіх рівнях та боротися із нею, водночас чітко фокусуючи увагу на складних технічних завданнях та відповідному оснащенні нашого персоналу для чесного й гідного служіння країні", - підкреслює Роман Лещенко.

 

Криза не стане шансом для прориву українського агросектора на світових ринках

Юрій Косюк, аграрний мільярдер, власник МХП, скептично ставиться до пандемії. Карантин, каже він, ще більше мотивував його зануритися у власний бізнес. У той же час, глобальна криза не стане шансом для прориву українського агросектора на світових ринках. Таку точку зору він висловив в інтерв'ю НВ.

Ситуація з коронавірусом, зазначив він, швидше за все «емоційний перегрів». «А для економіки ризиків набагато більше, ніж для здоров’я людей. На зустрічі президента України з представниками великого бізнесу я заявив досить прямо і однозначно: істерія навколо пандемії принесе набагато більше шкоди і смертей, ніж реальний вірус», — сказав Косюк.

Він вказав на серйозні загрози для малого і середнього бізнесу. На думку Косюка, економічна турбулентність пов’язана зі значним ризиком «для тисяч людей, які опинилися на межі виживання в прямому сенсі слова».

Втім, додає Косюк, позиції України на світовому продовольчому ринку навряд чи зміцняться. «Нікуди ми, на жаль, не рвонемо. Так, ми можемо закривати невеликі дірки в продовольчих балансах інших країн, як правило, країн третього світу, але великого прориву в економіці це нам не дасть», — прогнозує він. За його словами, шанс виграшу для України — жорстка увага до питань гігієни і контролю. МХП, додає він, виніс ці уроки після епідемій пташиного і свинячого грипу.

Оцінив мільярдер і поточну ситуацію свого бізнесу, який експортує продовольство в Європу і Азію. «Глобально нічого не змінилося. Через зниження споживання трохи просіла Європа, хоча всі наші підприємства, розташовані там, працюють. Виросли арабські ринки, Африка. Трохи Японія призакрита, але найближчим часом, думаю, все знову відкриється. Загалом, якщо говорити в цілому, картинка без змін», — розповів Косюк.

Ще один фактор ризику для українського агробізнесу — глобальні нафтові війни. «Багато зерна перероблялося на біопаливо, а споживання палива в цілому і біопалива як добавки в інші види палива сильно впало», — каже Косюк. Падіння попиту, пояснив він, буде перевантажувати склади. Через це біржові ціни на зерно в світі будуть ще два наступних роки коливатися разом з ціною на нафту, вважає власник МХП.

Крім волатильності на сировинних ринках, під загрозу сільське господарство України ставить і погода. «У цьому році у нас посуха і тривожна ситуація в деяких регіонах, рівень води у водоймах впав майже на 40%. Для аграрної держави це серйозні ризики, про які потрібно думати вже зараз», — закликав він.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.